Всі ми звикли, що 1 квітня потрібно обов’язково пожартувати над друзями й рідними. Це ж так весело — розіграти кого-небудь і посміятися. Однак треба пам’ятати, що цього дня і вас можуть розіграти.
Вранці 1 квітня ми з дружиною збиралися на роботу, а наші діти — в садок. Але це не заважало нам жартувати одне над одним. Коли дружина пішла в душ, то я став різко відключати і включати гарячу воду. Від чого дружина верещала, а ми з дітьми реготали під дверима. Потім, правда, дісталося й мені: коли я вирішив почитати газетку в туалеті, раптово вимкнулося світло і двері закрилися. Прийшла моя черга кричати. Діти просто падали від сміху. Але на цьому жарти не скінчилися. Мені ще довелося скуштувати солоного чаю і печива з солоним варенням. Загалом у нас був веселий першоквітневий ранок.
Прийшовши на роботу, я вирішив ще раз пожартувати над дружиною — вона в мене бухгалтером працює, і днями в неї мала бути податкова з перевіркою. На моє прохання колега повідомив їй по телефону: «До вас сьогодні прийде перевіряльник, очікуйте його».
Десь після обіду я подзвонив дружині:
— Привіт, кохана, — весело сказав я в трубку. На що вона тихим і серйозним голосом відповіла:
— Що ти хотів, любий? Я дуже зайнята, у мене перевірка.
— Та нічого такого, — розгублено відповів я, а сам подумав: «Це ж треба, який збіг».
Під кінець робочого дня від дружини приходить смс: «Затримуюся, перевірка, забери дітей. Цілую, Тася». Довелося мені замість того, щоб пропустити келишок пивця в барі, іти забирати дітей із садка.
Удома вже всівся перед телевізором, сподіваючись подивитися футбол, та одержую від дружини ще одне смс: «Перевіряємо, залишилося ще трохи. Нагодуй дітей, увімкни пральну машину».
І з футболом довелось попрощатися. Тут я зрозумів: це не мій вечір, бути мені сьогодні мамою.
Я погодував дітей. Помив посуд, розвісив білизну. Випрасував на завтрашній ранок блузочку й спідничку Даші, штани й сорочку — Сашку. Повторив з ними віршики й пісеньки. Скупав дітей, розповів їм на ніч казку й уклав у ліжечка, а сам приліг відпочити на дивані. Чомусь мені вже не хотілося вмикати телевізор — я прагнув тиші й спокою.
Незабаром прийшла додому Тася.
— Ну, як там перевірка? — запитав дружину.
— Яка перевірка? — з подивом запитала вона. — Не було ніякої перевірки. Сьогодні ж 1 квітня, любий! — стримуючи сміх, промовила дружина. — Ти що, забув?
І тут до мене дійшло — я сам купився на свій же жарт!
— То де ж ти була весь цей час? — поцікавився я.
— У Світлани. У неї вчора день народження був, стільки смачненького залишилося. Я й тобі шматочок торта принесла.
— То он воно що! Ну, знаєш! Я тут це... того. А ти, ти!? — намагався обурюватися я. — Ну, кохана, знай — наступного року 1 квітня в мене на роботі теж буде така перевірка!
Так я переконався в правильності прислів’я: «Добре сміється той, хто сміється останнім».
Надіслав Володимир СТРУЧКОВ.
Чернігів.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
