У Ківерцівському районі чи не найкраще в області використовують місцеве паливо і впроваджують енергозберігаючі технології.
Гілки і хмиз — у діло
Ківерцівський район — один із найлісистіших в області. Бори і діброви розкинулися на 43 відсотках його території. Протягом століть основним паливом тут були дрова. Хто не лінувався, заготовити їх не було проблем. Тепер замість звичних соснових, грабових і березових полінець, люди переважно використовують газ. А тим часом тисячі кубометрів зрубаного гілляччя, дерев-маломірок, викорчуваних садів спалювалися на вогнищах. У районі вирішили покласти край такому марнотратству. Тепер значна частина низькосортної деревини переробляється на тріски і використовується як паливо.
Найбільшим їх споживачем стала котельня комунального підприємства «Енергія», що в місті Ківерці. Кілька років тому всі розташовані поруч багатоповерхові будинки перейшли на індивідуальне опалення. Однак підключеними до котельні залишилися центральна районна лікарня, середня школи №4, дитячий садок №3, пенсійний фонд та ще кілька бюджетних установ. Щоб обігріти їх, за сезон спалювалося понад 380 тисяч кубометрів газу. За нинішньої його ціни лише на енергоносії довелося б викласти мільйон гривень. У районній держадміністрації вирішили скоротити ці витрати, перевівши котельню на місцеве паливо. Замість газових тут встановили два твердопаливні котли «КАЛВІС-950М». Виробляють їх на спільному україно-литовському підприємстві «Волинь-Калвіс». До речі, з’явилося воно в Ковелі завдяки старанням тодішнього Надзвичайного і Повноважного Посла України в Литовській Республіці, а нині — голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука. Цінність таких котлів у тому, що вони мають високий — понад 85 відсотків — коефіцієнт корисної дії, можуть працювати на деревних відходах, які автоматично подаються в топки із містких контейнерів. Кожен із таких котлів здатен забезпечити теплом приміщення площею до десяти тисяч квадратних метрів.
Як розповів директор «Енергії» Леонід Васильченко, в березні на котельні використали 888 кубометрів дерев’яних трісок вартістю 123,2 тисячі гривень. Щоб отримати таку само кількість тепла, потрібно було б спалити 64 тисячі кубометрів газу, витративши на нього 167,4 тисячі гривень. Тобто вже за рік нові котли окуплять витрачені на їх придбання і монтаж кошти.
А чи не виникне проблем із забезпеченням котельні цим поки що незвичним для Волині паливом? З’ясувати це вирішили на приватному підприємстві, розташованому в селі Муравище, що за дев’ять кілометрів від Ківерець. Його власники Сергій Гетьманчук та Михайло Мелех переконали, що дві тріскобійки, до речі виробництва місцевого заводу «Ківерціспецлісмаш», можуть виготовити стільки палива, що його вистачить для кількох таких котелень, як «Енергія». Проблем із деревиною для переробки теж немає. До того ж одну установку, яка працює від тракторного приводу, можна перевозити з місця на місце, виключивши зайві транспортні витрати на доставку сировини. Як зауважив заступник голови держадміністрації Богдан Семенович, наступного року тепловіддача такого палива зросте, оскільки тріски реалізовуватимуть лише висушеними, а не так як тепер — просто з-під дробарки.
Відмовилися від газу і в Цуманській селищній раді. І хоч тут уже було змонтовано два газові котли, вирішили поруч із ними поставити ще й твердопаливний «КАЛВІС». Тепер за сезон спалюють лише 30 тонн торфобрикетів. Витрати на опалення приміщення площею 360 квадратних метрів скоротилися більш як у півтора разу.
До речі, селище Цумань може бути прикладом у питаннях використання місцевого палива. У лікарні вже кілька років замість вугілля використовують як паливо торфокрихту і торфобрикети. Це дає змогу за сезон економити 115 тисяч гривень.
Ще більший виграш отримали на ВАТ «Цумань», яке виготовляє із цінних порід дерева шпон. Якщо раніше на цьому підприємстві для отримання технологічного тепла щомісяця спалювали по 250 тисяч кубометрів газу, то тепер як паливо використовують відходи виробництва. Економічний ефект від цього нововведення обраховується мільйонами гривень. Водночас зникла і проблема із забрудненням довколишнього середовища.
Війна дірявим вікнам і дверям
Починаючи з 2006 року в бюджетній сфері Ківерцівського району повністю відмовилися від такого виду палива, як кам’яне вугілля. Його здебільшого замінили набагато дешевші торфобрикети, торфокрихта. Як з’ясувалося, через значно меншу зольність брикетів, їх калорійність навіть дещо вища, ніж вугілля.
В Олицькій загальноосвітній школі, де нам довелося побувати того дня, минулого року змонтували новий високоефективний твердопаливний котел «КЛІГЕР-К820». Якщо на старому котлі за сезон спалювали 157 тонн торфобрикетів, то на новому лише 65 тонн удвічі дешевшої торфокрихти і 135 кубометрів дерев’яних трісок. Економія на паливі становить майже 50 відсотків. І це за того, що до котельні підключили розташований поруч зі школою дитячий садок. До речі, в останньому на електроопалення за рік витрачали 90 тисяч гривень. Тепер ці видатки скоротяться в кілька разів.
Таких прикладів у районі можна навести десятки. Уже п’ятий рік тут серйозно займаються питаннями енергозбереження. До того ж розв’язують цю проблему в комплексі: починаючи від утеплення приміщень, заміни вікон, монтажу високоефективного котельного обладнання і закінчуючи монтажем теплотрас з попередньо ізольованих труб. Так за 2009 рік у бюджетних установах було встановлено 257 енергозберігаючих віконних та дверних блоків. Реалізація лише цього заходу дасть змогу зекономити за рік теплоенергії на 770 тисяч гривень.
Позитивні зрушення в питаннях енергоощадності в Ківерцях пов’язують насамперед із теперішнім головою райдержадміністрації Леонтієм Кричкевичем. Саме він узяв напрям на більш широке використання в котельнях місцевого палива, впровадження сучасних енергоощадних технологій. Однак не бракує і проблем, які значно гальмують цю роботу.
— Прикро, що мої попередники не змогли зберегти торфобрикетного заводу в селі Журавичі. Підприємство, яке могло б працювати ще не одне десятиріччя і забезпечувати нас дешевим місцевим паливом, розібрали на металобрухт, — обурюється людською безгосподарністю Леонтій Кричкевич. — Тепер завозимо його з двох торфобрикетних заводів сусіднього Маневицького району. Це зайвих 50—70 кілометрів. Чимало сподівань покладаємо на відновлення розробки торфовищ поблизу села Сильне. Сьогодні зустрічався з підприємцями, які планують займатися цією справою. Поставив їм завдання: забезпечити нас торфокрихтою. Вони ж мають намір установити там навіть обладнання для виготовлення торфобрикетів. Дивує, що в 2002 році, коли торфобрикетний завод у Журавичах ще працював, у Журавичівській школі котельня використовувала не дешевий місцевий торф, а вугілля. Таке марнотратство було і в сусідніх Берестянах, Омельному та інших селах. Це якоюсь мірою і згубило завод. Тепер будемо виправляти ситуацію.
Якби не високі тарифи
Не менш ефективно працюють у Ківерцівському районі і над економією електричної енергії. Протягом минулого року тут замінено 2234 освітлювальні лампи розжарювання на енергоощадні, що дало змогу зекономити 137 тисяч кіловат-годин електроенергії на суму 103 тисячі гривень. У дитячих навчальних закладах сіл Липне, Дерно, Карпилівка, Омельне, Городище, селища Цумань замість старих енергозатратних встановлено нові високоефективні енергонагрівачі води та кухонні плити. Майже потрійну економію електроенергії дала заміна в котельнях застарілих мережних насосів на сучасні. Так на згадуваній уже котельні комунального підприємства «Енергія» замість трьох насосів потужністю по 45 кіловатів, встановлено два 9-кіловатні та один 11-кіловатний. Хоча і тут, на думку Леонтія Кричкевича, є серйозні перешкоди. Надто високі тарифи на електроенергію не дають змоги використовувати її для опалення приміщень. А там, де все-таки змонтували електрокотли, вартість опалення значно вища. Тому й змушені подекуди повертатися до твердопаливних котлів. Так, зокрема, зробили у школі села Залісочне. Видатки на енергоносії після цього там скоротилися з 31,4 тисячі гривень до 6,5 тисячі. І це за того, що Україна має надлишок електроенергії. Тобто державі потрібно якось відрегулювати це питання. А поки що замість вітчизняних енергетиків стимулюємо зарубіжних газовидобувників.
І на завершення один промовистий факт. Торік Ківерцівський район скоротив споживання газу в бюджетній сфері на 10,4, електроенергії — на 6,5 відсотка. Тобто доведено, що навіть тріски не варто викидати на смітник.
Волинська область.