Наприкінці літа минулого року в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті Кобеляцького району з’явилося своє «ноу-хау» — на одній із будівель встановили спеціальні колектори, які генерують енергію сонця. Так звані сонячні батареї. Автором ідеї і головним її «реалізатором» став директор інтернату депутат обласної ради Анатолій Шкарбан. Йому вдалося «вибити» на реалізацію проекту й бюджетні кошти (246 тисяч гривень). Ураховуючи навіть нинішні ціни на енергоносії (зокрема на газ), є всі підстави сподіватися, що нова система окупиться вже за 6—7 років.
Так, раніше лише місцевий банно-пральний комплекс «з’їдав» того-таки газу протягом сезону на десятки тисяч гривень. Тепер його повністю «обслуговують» сонячні батареї, які й «постачають» теплу воду. 15 сонячних колекторів корисною площею 30 квадратних метрів і влітку, і в зимовий період дають змогу щоденно нагрівати 6—8 кубометрів води до температури 70 градусів. Якщо раніше для її «виробництва» використовувався спеціальний газовий нагрівач і потрібен був певний час для цього, то нова система позбавила й купи клопотів: приходячи вранці на роботу, робітниця комплексу уже знає, що автоматика сама вчасно «підготувала» воду потрібної температури і вже можна розпочинати прання.
Тож, за словами Анатолія Шкарбана, буквально перші дні роботи енергії сонця на благо інтернату засвідчили ефективність нової технології.
— Такі проекти мають стати державним пріоритетом. Установлення такого обладнання стимулюватиме виробництво, створить робочі місця, задіє сотні підприємств, наповнить бюджет. Зрештою, це — енергетична безпека держави. Ось на що потрібно спрямовувати іноземні кредити, а не на закупівлю газу чи китайського ширвжитку, — наголошує Анатолій Шкарбан.
Звичайно, нова справа ніколи не «приживається» без певних проблем. Були вони й тут, тим паче що піонерам світлової теплоенергетики на Полтавщині вчитися доводилося... лише в себе. Спочатку, наприклад, побоювалися, каже Шкарбан, навіть того, як поводитимуться... птахи: чи не загадять колектори, як їх потім відчищати? Сторонній людині це може видатися смішним, а насправді це теж новий клопіт.
У зимовий період, до речі, система була «закільцьована» в загальну опалювальну мережу, адже в цей період чимало похмурих днів, тож потрібна й підстраховка. А от нині, по весні, виникає вже інша проблема: сонце припікає, дні довшають, а це означає, що влітку може бути «перевиробництво» гарячої води. Що робити з нею?
«Сонячне тепло» — не єдине, чим можуть похвалитися в інтернаті стосовно енергозберігання. На початку 2009 року стару малоефективну котельню замінили чотири новозбудовані міні-топкові. У невеличких цегляних будиночках площею 8—15 квадратних метрів було встановлено та введено в дію 100-кіловатні газові котли «РОСС», що, з огляду на високі ціни на блакитне паливо, дало можливість значно економити бюджетні кошти — до 900 гривень щодоби. Адже замість 1050 кубометрів газу заклад став споживати лише 580.
— Полічили витрати на опалення, — ділиться досвідом Анатолій Шкарбан, — вирішили, що в період незначного похолодання раціональніше використовувати стару котельню на твердому паливі. Реконструювали її. Тож коли на вулиці не так холодно, то всі будівлі інтернату оплюємо дровами, закуповували й брикети, які виготовляють із відходів деревини та соняшникового лушпиння. Це значно дешевше.
Полтавська область.
