Хто хоч раз чув, як співає пісню про санаторій «Червона калина» його головний лікар, заслужений лікар України, лауреат Державної премії, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Микола Юрійович Сивий, скільки почуттів вкладає в неї, той зрозуміє, що оздоровниця — справа життя цієї людини.
...Микола Сивий зростав у багатодітній сім’ї: крім нього, тут було ще семеро дітей. Як і всі у повоєнні роки, батьки не мали великих статків, хоча й працювали до сьомого поту. Зате в родині Сивих завжди цінували порядність і людяність. І ці риси батьки культивували у своїх дітей. Навіть крізь плин років Микола Юрійович Сивий проніс мамину пораду: «Люби, сину, людей і вони тебе любитимуть».
— Та й як же працювати в медицині, якщо не любити людей? — каже Микола Юрійович. — Коли я працював хірургом (а за свою лікарську практику М. Сивий зробив 1100 невідкладних операцій. — Авт.), на мою допомогу розраховували люди, вони довіряли мені свої життя. І я не мав морального права помилитись. А взагалі-то на вибір моєї професії вплинули обставини у сім’ї. Мій батько Юрій Васильович був учасником Великої Вітчизняної війни, інвалідом першої групи, в 1947-му помер від ран. Саме тоді я вирішив стати лікарем і рятувати людей від передчасної смерті.
Свою лікарську кар’єру Микола Юрійович починав у Корецькому районі. Потім був головним лікарем Рівненської обласної клінічної лікарні, начальником Рівненського облздороввідділу. Про цей період у його житті ось що розповів головний хірург області, завідувач центру міні-інвазивних хірургічних втручань Рівненської обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Юрій Степанович Семенюк:
— Микола Юрійович Сивий, якого я вважаю своїм учителем, — не лише хірург від Бога, а й хороший організатор, який вміє згуртувати колектив, заохотити медперсонал до професійного росту і вдосконалення. Та головне — новатор у своїй справі. Я не буду переповідати, що за роки, коли він був головним лікарем, побудовано нові корпуси обласної лікарні, значно поліпшилась її матеріальна база... Тоді медзаклад фактично піднявся на щабель у якості надання медичних послуг. Микола Юрійович не боявся запроваджувати нові методики, не соромився переймати досвід, охоче ділився ним із медиками з інших регіонів. Наша обласна лікарня у ті роки була базою для проведення занять лікарів-курсантів Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Але в долі Миколи Юрійовича Сивого були і тяжкі моменти, про які сьогодні, напередодні його 75-річчя, не хочеться й згадувати — життя, зрештою, розставило все на свої місця, а також подарувало йому ще одну можливість втілити унікальний задум, який він вважає головним у своєму житті. Йдеться про поліську перлину — санаторій «Червона калина». Саме М. Сивому належить ідея створити в області санаторій, який отримав першу Державну премію з архітектури серед об’єктів цивільного та громадського будівництва України.
Про мальовничий куточок, де розмістилася «Червона калина», ходили легенди: місцеві жителі називали його коморою здоров’я — за чисте хвойне повітря, цілющі рослини та джерела. Згодом з’ясувалось, що люди таки мали рацію.
— Тут знайдено два види цілющої мінеральної води, — розповідає М. Сивий. — На глибині 1,2 кілометра — йодо-бромні розсоли з мінералізацією 37 грамів на літр (це стільки ж, як на всесвітньо відомому чеському курорті Карлові Вари). Така вода застосовується у вигляді ванн при серцево-судинних, нервових захворюваннях і захворюваннях опорно-рухового апарату. А на глибині 550 метрів знайдено воду, подібну до миргородської, з мінералізацією 10 грамів солей на літр. Її рекомендуємо пити тим, хто страждає на хронічні гастрити з нормальною та пониженою секреторною функцією, хронічні коліти неспецифічного характеру, панкреатити, а також при інших захворюваннях органів травлення.
Із 1993 року, відколи прийняв перших відпочивальників санаторій «Червона калина», тут поправили своє здоров’я більше ста тисяч чоловік із різних куточків України і навіть з інших країн. Цим проектом головний лікар оздоровниці Микола Юрійович Сивий продовжив свій намір лікувати людей — тільки уже в більших масштабах, бо сюди по здоров’я з кожним роком їде дедалі більше людей. Як свідчить статистика, 95 відсотків відпочивальників залишають «Червону калину» зі значним поліпшенням стану здоров’я. А в санаторії надають медичну допомогу з кардіологічного, неврологічного, гастроентерологічного, пульмонологічного профілю, а також тим, хто має проблеми з опорно-руховим апаратом.
І на посаді головного лікаря оздоровниці Микола Юрійович Сивий залишається людиною, яка охоче акумулює новинки медицини, новітні методики, — почула думку рівненських медиків. Тож у «Червоній калині» впроваджуються сучасні і традиційні технології оздоровлення. Особлива увага — безмедикаментозним методикам. Ефективно впроваджуються тут передові ідеї «інтегральної» медицини, які базуються на поєднанні основ старовинної філософії Тибету, Китаю, Японії, досягнень сучасної науки, електроніки, лазерної техніки, комп’ютерних розробок. Широко використовують тут і фітотерапію.
Не менш важливе, мабуть, для кожного, хто приїздить у цей благодатний куточок, відчуття уваги й турботи з боку персоналу санаторію. Головний лікар знаходить час, щоб особисто познайомитися з кожним відпочивальником, цікавиться його думкою щодо якості медичного обслуговування, харчування тощо, занотовує пропозиції.
— Такий діалог дуже корисний, — каже Микола Сивий. — Ми постійно вдосконалюємось, та й людина не поїде від нас із тягарем, якщо їй щось не сподобалось. Тому в нас є вже чимало постійних шанувальників, що ми дуже цінуємо.
— Можна тільки схилити голову перед організаторськими і професійними здібностями Миколи Юрійовича Сивого, який побудував чудову оздоровницю, не лише зумів утримати її на плаву в умовах економічної кризи, а й довести до такого рівня, щоб «Червону калину» без перебільшення можна було назвати перлиною Полісся. І це справді перлина, — каже народний депутат України Микола Шершун, який родом з Рівненщини і щиро закоханий у цей край.
Рівненська область.
На знімках: головний лікар санаторію «Червона калина» Микола Сивий; корпус оздоровниці.
Фото автора.