Термін «віртуальність» уперше з’явився в XVІІ сторіччі в розробках класичної механіки як позначення математичного експерименту, обмеженого об’єктивною реальністю, зокрема накладеними зовнішніми обмеженнями і зв’язками. А власне формулювання «віртуальної реальності» (англ. Vіrtual realіty) зустрічається вже в XІX сторіччі.
Віртуальна реальність — це високорозвинена форма комп’ютерного моделювання, яка дає змогу користувачеві зануритись у штучний світ і безпосередньо діяти в ньому за допомогою спеціальних сенсорних пристроїв, які пов’язують його рухи з аудіовізуальними ефектами. При цьому зорові, слухові, дотикові і моторні відчуття користувача замінюються їх імітацією, що її генерує комп’ютер.
Комп’ютерні системи забезпечують візуальні і звукові ефекти, які занурюють користувача в уявне оточення на моніторі. Породжені комп’ютером образи й звуки дають відчуття реальності. Користувач взаємодіє зі штучним світом за допомогою різноманітних сенсорів — наприклад, шолома і рукавичок, які пов’язують його рухи і аудіовізуальні ефекти.
Характерними ознаками віртуальної реальності є: моделювання в реальному масштабі часу, імітація оточення з високим ступенем реалізму, можливість впливати на оточення і мати при цьому зворотний зв’язок. У віртуальній реальності можливі комунікації не лише з іншими людьми, а й із віртуальними — штучними — персонажами.
До речі, армія комп’ютерних геніїв і надалі працює над тим, щоб ефект від віртуальної реальності зробити ще більш вражаючим, захопливим, спокусливим — реальним...
Пояснювала Вікіпедія.
