Своєрідний, заздалегідь широко проанонсований «флешмоб» відбувся в Миколаєві. Його учасники мітингували проти підвищення тарифів на гарячу воду, представляючись при цьому місцевими жителями. Але вийшло все доволі смішно...
З раннього ранку десятків зо п’ять громадян маргінального вигляду із загадковими обличчями вешталися Каштановим сквером на центральній вулиці міста. У руках багато хто з них тримав згорнуті в трубочки плакати та... різнокаліберні тазики для води. Пильні перехожі з цікавістю спостерігали, як невдовзі ця група товаришів за командою старшого дружно перебазувалася на площу до розташованої неподалік облдержадміністрації.
Тут тазики були заповнені водою з фонтана, а паперові трубочки розгорнуті. На плакатах виявилися написи українською і хитромудрі тексти англійською. Мені вдалося прочитати інтригуючі гасла на кшталт: «Я хочу митися в гарячій воді», «Не можете, вирішимо самі», «Досить грабувати народ». Хотілося б і з англійськими закликами розібратися, але, на жаль, знання мови забракло. Як, наприклад, перекласти ось це: «We want to eat. The dіsabled are totally forgotten!». Ну, щодо «хочу поїсти» ще зрозуміти можу, а от усе інше...
По роз’яснення звертаюся до похмурого на вигляд чоловіка — власника плаката.
— Не підкажете, що тут у вас написано?
— А це для тих, хто англійську знає. Для англіканських гостей.
— Яких?!?
— Жіночко, йдіть собі, не заважайте працювати.
Тим часом інші мітингувальники, картинно розставивши тазики, організовано мили в них ноги. Річ, звичайно, хороша, потрібна, але чому саме тут?
— А в нас удома вода гаряча дуже дорога, от і миємося тут.
— Та ж холодна у фонтані вода.
— Ну... це такий флешмоб, не розумієте, чи що...
Якщо чесно, поки що не дуже розумію. Ще менше починаю розуміти, коли підтягуються колеги-журналісти й показують запрошення, яке одержали електронкою від... прес-центру «Новоросія»: «У Миколаєві відбудеться мітинг проти підвищення тарифів ЖКГ. Ініціатором мітингу виступила Міжнародна громадська організація «Незалежний центр громадського контролю за виборчим процесом»... Заявку на проведення цієї акції подала якась Міжнародна громадська організація «Інститут міжнародного впливу». Цікаво... Але тазики тут до чого?
А ось ця тітонька, схоже, тут за диригента — може, хоч вона пояснить?
— Жіночко, а де в Миколаєві такі проблеми з водою, що навіть ноги помити вдома не виходить?
— Запитайте краще у місцевих. Ми — активісти.
«Самі ми не місцеві...»
Через півгодини група з тазиками згортає дійство і строєм іде геть. Ох, даремно не пішла я з ними вдалину — а там, як з’ясувалося, й відбувалося найцікавіше. А от спритні кореспонденти із кількох миколаївських інтернет-видань не тільки відстежили подальший маршрут мітингувальників, а й відзняли чудові фото- і відеокадри. Наприклад, як «тітонька-диригент» роздавала найактивнішим активістам гроші, а ті відраховували рядовим акторам по 200 гривень. Непогано так за півгодини роботи. І на поїсти вистачить, і на ноги помити.
Щоправда, одна з довірених бригадирів купюри до підлеглих так і не донесла — віроломно сховала собі під футболку. І конкретно ці чудові кадри, і багато інших викладено у вільному доступі в Інтернеті. Але найцікавіше навіть не в них, а ось у чому. Років уже з десять, як у Миколаєві не стало централізованої подачі гарячої води. Відключили. На жаль. Хтось обходиться персональними колонками і бойлерами, хтось, організувавши об’єднання мешканців, установлює в багатоповерхівках міні-котельні.
Немає гарячої води — немає й тарифів на неї. Нема чому зростати. Шкода, що організатори мітингу не спромоглися цим заздалегідь поцікавитися.
Просте роз’яснення «флешмобу» мені запропонували в прес-службі УСБУ: «Це робиться з метою дестабілізації ситуації в спокійних регіонах України. Як правило, учасники мітингу виходять із гаслами щодо соціального забезпечення, високих податків, пенсій, проте «активісти» не орієнтуються у вимогах і гаслах, закликах, написаних на їхніх плакатах. Днями такий мітинг уже був у Херсоні, його учасникам платили по 80 гривень». Ну, нашим-то побільше дісталося.
Не всім, щоправда...
Миколаїв.
