У регіональній і центральній пресі, на телебаченні поширюється інформація про загрозу найглибшому озеру України Світязю і його меншим побратимам, пов’язану з будівництвом у Білорусі Хотиславського кар’єру з видобування крейди. Стурбованість громадськості цілком зрозуміла: навіть найменше втручання в екосистему регіону може завдати їй непоправної шкоди.

 

За ким лунають дзвони?

Переді мною декілька газет. Їх заголовки, як набатний дзвін: «Над Шацькими озерами нависла небезпека», «Дамоклів меч над Світязем. І не тільки», «Жемчужина Волыни в опасности», «Чи не втече український Світязь у Республіку Білорусь?»... У всіх публікаціях про одне: спорудження на україно-білоруському прикордонні потужного кар’єру з розробки Хотиславського родовища крейди може призвести до катастрофічного пониження рівня ґрунтових вод, обміління Світязя та інших Шацьких озер. Щоб дізнатися, наскільки серйозна ситуація, цікавлюся думкою спеціалістів-гідрологів. Насамперед доктора географічних наук, професора, директора Інституту ресурсозбереження та будівництва Луцького національного технічного університету Ярослава Мольчака. Ярослав Олександрович — академік Української екологічної академії наук, автор монографій «Озера Волині» та «Озеро Світязь: сучасний природно-господарський стан та екологічні проблеми». Моїми співрозмовниками також стали начальник Волинського облводгоспу, заслужений працівник сільського господарства України Юрій Бахмачук та його перший заступник Тарас Корнійчук (обоє з більш як сорокарічним стажем роботи в системі Держводгоспу України). Усі вони фахівці, з думкою яких рахуються і в України, і в сусідній Білорусі.

— Прошу читачів «Голосу України» звернути увагу на одну вельми цікаву деталь, — розпочинає розмову Юрій Бахмачук. — Погляньте на цю карту. Ось озеро Світязь розташовується лише за вісім кілометрів від річки Західний Буг і лежить на вісім метрів вище за неї, а від другого за величиною озера Волині Пулемецького до Бугу тільки три кілометри і воно розташоване на сім метрів вище річки. Але вода з цих озер не стекла в Західний Буг. А до Хотиславського кар’єру від Світязя — 27 кілометрів.

— Сказане Юрієм Йосиповичем свідчить, що гідрологія — річ складна й оцінювати екологічну ситуацію повинні насамперед вчені і спеціалісти, а вже потім — на основі їх висновків і пропозицій — політики, — продовжує Ярослав Мольчак. — Коли в 1980-х роках розроблявся проект експлуатації родовища, майже третина його вартості припадала на природоохоронні заходи. Зокрема, компенсаційні як для підземних, так і поверхневих водних горизонтів. Тобто і для колодязів, і для озер, і для лісу, і для ґрунту. Також планувалося з боку України спорудити три канали, в які відкачувалася б вода з кар’єру. Вона фільтрувалася б і підтримувала у такий спосіб рівень ґрунтових вод з боку Шацького природного національного парку. Дещо іншим способом передбачався захист кар’єру від проникнення вод нижніх горизонтів. У разі позаштатної ситуації через мережу свердловин під землю закачувався б цементний розчин, який ставав би своєрідним щитом від надходження в кар’єр великих мас води. Ймовірність карстових проявів там настільки незначна, що про неї навіть не варто говорити. Якщо ж таке станеться, виробка просто затопиться.

Юрій Бахмачук: — У нашій області, в селищі Луків Турійського району вже майже сто років ведеться промисловий видобуток крейди. За п’ять кілометрів від кар’єру розташовано озеро Соминське. Його найбільша глибина — 30 (Світязя — 58,4), а середня — 12,8 (6,9) метра. Якогось впливу кар’єру на цю водойму не помічено. Хоч, якщо бути точними, глибина розробки родовища там значно менша, ніж планується в Хотиславі. Тож ми повинні дослідити всі можливі впливи кар’єру в Білорусі на водність прилеглих територій України.

Тарас Корнійчук: — У нас там пробурено багато свердловин, які показують незначну тріщинуватість вапняних порід у зоні Шацьких озер. Верхні шари крейди менш водомісткі, ніж нижні, вони щільніші. Оскільки видобуток крейди, як передбачалося раніше, вестимуть до глибини лише 35 метрів, то великого притоку води не повинно бути.

Кор.: — Але ж розробленим за радянських часів проектом передбачалося відкачування за добу, на початковому етапі розробки родовища, 10 тисяч, а потім 48 тисяч кубометрів води.

Т.К.: — Це небагато, приблизно 550 літрів на секунду. Для порівняння скажу: на Седлищанській осушувальній системі встановлено чотири насоси, кожен з яких може щосекунди відкачати по 1200 літрів води. До того ж розрахунки для кар’єру робилися з певним запасом надійності.

Про можливе забруднення повітря всі мовчать

Ю.Б.: — Під час підготовки старого проекту проводилася серйозна експертиза. Але тоді так вийшло, що практично всі займалися лише водою. Дивлюся, що й нині все йде в тому ж напрямі. Якщо там насправді будуватимуться підприємства з випалювання вапна, виробництва цементу і залізобетонних виробів, то слід вести серйозну мову про захист атмосфери від сірчаного ангідриду, цементного і вапнякового пилу. Дослідити, які зміни можуть відбутися під їхнім впливом у повітрі, ґрунті, поверхневих водах. Тому своє слово тут повинні сказати ґрунтознавці, ботаніки, хіміки. Якщо ж підходити до цієї справи зважено, то потрібно насамперед познайомитися з інвестиційними намірами фірми, яка працюватиме над розробкою Хотиславського родовища, знати почерговість введення його об’єктів, їхню потужність. Українська сторона повинна негайно через Міністерство закордонних справ і Міністерство охорони навколишнього природного середовища отримати з Білорусі офіційні документи. Слід також підписати міждержавну чи міжвідомчу угоду, яка б передбачала наукову співпрацю, моніторинг, дотримання міжнародного природоохоронного законодавства. Щоб комісія, яка буде створена, обговорила ризики з нашого боку і дії в разі виникнення нештатних ситуацій.

Ярослав Мольчак: — Вплив Хотиславського кар’єру на українську територію, безперечно, буде. Але його масштаби і ризики науковці зможуть оцінити лише під час зустрічі з виробничниками, які експлуатують кар’єр, і після ознайомлення з проектною документацією. Отже, щоб вести дискусію в нормальному конструктивному тоні, Мінприроди України повинно стати на чолі всіх цих процесів і залучати до їх вивчення спеціалістів. Найголовніше для нас: змусити владні структури в Києві розпочати предметну роботу з обстоювання наших інтересів у регіоні. Поки що якихось порухів у цьому напрямі з боку даного міністерства не спостерігаємо. 

Тим часом кар’єр на кордоні вже працює

За публікаціями українських видань уважно стежать і в сусідній країні. 11 червня 2009 року на інтернет-сайті «СБ — Беларусь сегодня» (газети «Советская Беларусь») була розміщена стаття Валентина Козловича, який побував у Хотиславі. Ось, що розповіли кореспонденту тамтешні керівники.

Віктор Авдієвський, директор підприємства «КварцМелПром»:

— Днями розпочали видобуток піску. За зміну добуваємо і промиваємо тисячу тонн. Без нього неможливе виробництво ні силікатної цегли, ні невеликих стінових блоків з пінистого бетону. Пісок також придатний для виробництва теплоізоляційних матеріалів, будівельних сумішей і штукатурних розчинів. Але головне — крейда. Щоправда, рішення про промисловий видобуток ще не прийнято. 

Іван Киричук, директор Хотиславського кар’єру:

— До українського села Гута — 7 кілометрів, до Тура — 8, до Заболоття — 10, а до нашої Сушитніци, де я живу, — лише кілометр. Тож ми з односельчанами перші помітимо, чи зникла вода з наших криниць. Щоб мінімізувати наслідки втручання в природу, на території розробляється спеціальна система каналів. Вони потрібні для контролю рівня води. Окрім того, між кар’єром і українським кордоном пробурено спеціальну свердловину. Кожні десять днів робимо заміри, щоб переконатися, як впливає кар’єр на стан ґрунтових вод. Поруч із ним, можливо, знизиться рівень води, можливо підсохнуть заболочені ділянки лісу. 

Такі масштабні роботи потрібно погоджувати 

Як бачимо з цього повідомлення, білоруси вже розпочали розробку родовища. Не заперечують вони й факту можливого локального впливу кар’єру на довколишнє середовище. Оскільки він розташований лише за кілька сотень метрів від кордону з Україною, дивує та обставина, що білоруська сторона завчасно не потурбувалася, щоб погодити це питання з природоохоронними органами сусідньої держави. Тим паче що кар’єр майже впритул прилягає до території Шацького національного природного парку з його унікальними озерами, витоком ріки Прип’ять, багатим рослинним і тваринним світом. Не дивно, що громадськість України занепокоєна долею цієї перлини. Свою стурбованість з цього приводу висловив і заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, який звернувся з відповідним запитом у Міністерство закордонних справ України. Цими днями він отримав лист-відповідь за підписом заступника міністра Івана Гнатишина:

«Посольство України в Білорусі надіслало ноту до МЗС Республіки Білорусь, в якій зверталася увага білоруської сторони на неприпустимість виникнення надзвичайної ситуації в Шацькому національному природному парку Волинської області у зв’язку з будівництвом кар’єру на території Малоритського району Республіки Білорусь.

У відповідь на це звернення білоруська сторона поінформувала, що в серпні цього року надасть Мінприроди України Звіт щодо оцінки впливу на навколишнє середовище з урахуванням можливого транскордонного впливу на територію України робіт з освоєння родовища крейди «Хотиславське» Малоритського району Білорусі.

У разі, якщо за результатами експертизи, здійсненої Мінприроди, буде зроблено висновок про наявність значного транскордонного впливу на територію України, зокрема, загроз для озер Шацького національного природного парку в результаті здійснення робіт з розробки згаданого кар’єру, це питання буде розглянуто в рамках україно-білоруських консультацій з природоохоронної тематики на рівні уповноважених органів. МЗС України запропонував білоруській стороні провести такі консультації у вересні цього року.

Водночас МЗС України у своїй ноті до МЗС Республіки Білорусь висловило прохання утриматися від будь-яких робіт з розробки родовища крейди «Хотиславське» до вивчення інформації, яка буде надана у Звіті білоруської сторони, та завершення її експертної оцінки українською стороною.

У разі, якщо українська та білоруська сторони в рамках консультацій не зможуть знайти взаємоприйнятного рішення, українська сторона звернеться до Секретаріату Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (Рамсарська конвенція), до списку природоохоронних об’єктів якої віднесено Шацькі озера».

Крім того МЗС внесло КМУ пропозиції дати доручення:

l Мінприроди застосувати правові механізми, закладені в Міжурядовій україно-білоруській угоді про співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища 1994 року, стосовно проведення спільної експертизи господарської діяльності в прикордонних районах, вивчення негативних наслідків забруднення довкілля внаслідок антропогенного впливу, взаємного інформування про випадки, які спричиняють значне забруднення довкілля однією зі сторін;

l Держводгоспу застосувати правові механізми, закладені в Міжурядовій україно-білоруській угоді про спільне використання та охорону транскордонних вод 2001 року, в частині отримання інформації та проведення спільних консультацій щодо можливого впливу запланованих здійснюваних водогосподарських і водоохоронних заходів на режим транскордонних вод.

А ось що розповів 21 липня 2009 року в інтерв’ю інтернет-виданню «Волинські новини» заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко:

— Що стосується Хотиславського кар’єру і пов’язаних із ним ризиків. У нас є міжурядова комісія «Україна—Білорусь», яку очолює Олександр Турчинов і яка розглядатиме цю проблему. А восени я ініціюватиму розгляд цього питання як співголова україно-білоруської міжпарламентської комісії. Тобто на міжурядовому і парламентському рівнях ми займатимемося цією темою. Можливо, доведеться поїхати і подивитися, що там відбувається. У комісії, про яку я казав, є екологічна секція. Мабуть, наші та білоруські депутати виїдуть на місце і подивляться, що саме там відбувається. Спробую в цю ситуацію втрутитися.

***

Готуючи публікацію, «Голос України» насамперед мав намір привернути увагу громадськості до проблем збереження унікального куточка природи на північному заході нашої держави. Сподіваємося, до обговорення цієї теми долучаться й інші фахівці та всі, кому небайдуже майбутнє довкілля, в якому ми живемо.

 

Волинська область.

На знімку: озеро Світязь.

Фото автора.