Після смерті впродовж останнього місяця вже четвертого за ліком учня на уроці фізкультури Кабмін рекомендує припинити проведення кросів у школах без спеціального медичного обстеження.Оперативно спрацював міністр з питань сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко. Він повідомив, що його відомство підготувало нову програму під назвою «Крок до здоров’я» з проведення уроків фізкультури, орієнтованих на одержання оздоровчого ефекту від занять.

Нормативи скасувати!

Пан міністр аргументує це тим, що «нинішні нормативи для бігу та підтягування спрямовані не на підготовку здорової успішної людини — це підготовка солдата чи спортсмена вищого рівня». На його думку, саме тому на уроках фізкультури сталися трагічні випадки. Запитання: на результатах яких досліджень відомство в авральному порядку підготувало нову «програму»? Адже відомо: що швидко робиться — криве родиться...

Сталася непоправна втрата — на уроках фізкультури загинули діти. Влада негайно відреагувала, скасувавши кроси без спеціального медичного обстеження. Власне, скасувала взагалі, бо спеціальне медичне обстеження у школах — неприкрита демагогія: нині навіть не в усіх столичних школах медсестри є, а що вже говорити про село... З другого боку, коли б нещастя, не дай Боже, сталося на уроках математики, то довелося б і їх скасовувати?

Але річ не в тім. Слухала висновки й аргументи пана міністра й дивувалася: як можна поставити все з ніг на голову! Загалом він посилався на нормативи, запроваджені за радянських часів, на його думку, орієнтовані «на підготовку вояків чи спортсменів», що погано, бо діти нині не зовсім здорові, й тому неспроможні їх виконувати.

Звісно, пан міністр не вдавався у деталі. Зокрема такі, що нині більш як половина школярів має проблеми зі здоров’ям, тож насправді не всі вони спроможні виконувати ті чи інші фізичні навантаження. А також, що військкомати під час чергового призову до Збройних сил не можуть набрати «комплект»: сучасні юнаки — не лише хирляві та кволі, у кожного ще й набір хронічних захворювань.

Де ж ця секція, де цей клуб?

Важко сказати, чи вмирали учні на уроках фізкультури в радянські часи, коли нормативи зазвичай виконували практично всі школярі, крім звільнених від них за станом здоров’я. Принаймні ні я, ні люди, з якими спілкуюся, про таке не чули. Але те, що діти тоді були здоровішими, а значить — сильнішими, хто заперечить?

І не таємниця — чому: довкілля було не таке забруднене, як нині, а на здорове харчування грошей вистачало у всіх. Це, так би мовити, база, на якій була вибудувана система фізичної підготовки дітей — з дитсадка до школи, в тому числі й підстава для встановлення нормативів з фізкультури. І не тільки в школі: діти могли безплатно або за цілком доступною ціною займатися у спортивних секціях, гуртках, підліткових клубах, розташованих і за місцем проживання, і в районних та міських палацах піонерів. «Спорт — це здоров’я!» — один з найважливіших і не найгірших постулатів в СРСР. І річ не в постулаті, а в тому, що він був наповнений змістом...

Я не ідеалізую радянську систему фізичного виховання. Але що маємо нині? Зайшла на портал КМДА: у галузі фізкультури та спорту — величезна кількість досягнень. Тож навіть дивно: чому в школах такі кволі діти, що не спроможні виконати нормативи, які запросто долали їхні дідусі та бабусі...

Може, починати слід не із заборони кросів, а, приміром, з вивчення дослідження професорів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Миколи Жукова та Сергія Вижви «Стан природного й історичного середовища Києва»? Вони дійшли висновку, що в результаті погіршення екології, знищення зелених зон, скорочення й забудови об’єктів природно-заповідного фонду, збільшення кількості автомобілів «у Києві формується антисоціальна сфера, агресивна до природи та людини».

Розписалися у власній безпорадності

Та й хіба тільки в столиці така ситуація? Є й інша, не менш загрозлива проблема: велика кількість малят уже народжується з фізичними вадами, бо їхні батьки ведуть нездоровий спосіб життя, пиячать, вживають наркотики. Та й далеко не у всіх, хто зачинає дітей, є статки на повноцінне харчування. А потім їхні малі школярики приходять на урок фізкультури й, можливо, помирають на ньому. Але чи високі нормативи шкільних уроків фізкультури в тому винні?

Я простежила за дискусіями в ЗМІ після цього трагічного випадку. Дивовижно, але вони крутилися переважно навколо недоліків у медичному обслуговуванні, відсутності належної уваги у батьків до здоров’я дітей, що теж правильно. Але практично ніхто не звернув уваги на те, що рішенням змінити нормативи на уроках фізкультури уряд визнав: здоров’я населення погіршилося — через недолугу соціальну політику держави. І підписалося під цим висновком і за себе, і за всіх своїх попередників. Цікаво, а до якої позначки уряд має намір знижувати нормативи — поки народ зовсім не захиріє?

Крім того, у нас взагалі відсутня пропаганда здорового способу життя, а на українських телевізійних каналах швидше знайдете порнофільми, ніж передачі про те, як, а ще головніше — де, школярі, і не лише вони, а й дорослі, можуть займатися улюбленим видом спорту чи просто фізкультурою.

То уряд і надалі знижуватиме «нормативи», підрубуючи гілку, на якій сидимо, адже йдеться про здоров’я нації? Чи всерйоз працюватиме над проблемою підвищення рівня життя народу, здорового способу життя, насамперед — розвитку спорту, — запоруки здоров’я...