Найкраще столичне місце розваг і відпочинку дедалі більше нагадує сумнозвісне дитя без ока — через те, що в нього було сім няньок...

Бог наділив Київ неймовірною милістю, подарувавши зелену оазу — мальовничі острови серед Дніпра з його протоками і затоками. У цих замітках ітиметься про Гідропарк, куди з центру столиці метро можна дістатися за 10 хвилин. Хіба не диво в сучасному забудованому кам’яними монстрами та загазованому місті?

Після «чарочної» — під кущ

Але диво закінчується там, де до нього торкнулася рука людини: жадібна, нахабна, цинічна. Що є сьогодні колись зелена перлина Києва — понад сім з лишком гектарів — та її частка, яка має назву парку відпочинку і розваг? Запаскуджена, засмічена, сплюндрована колесами автівок територія, хаотично забудована «генделиками», забігайлівками, «чарочними», що здебільшого нагадують курники, будочки й будки.

Кияни перетворили Гідропарк на вбиральні мало не під кожним кущем, бо стаціонарних катастрофічно бракує, а в ті, що є, і бридко, й, буває, небезпечно заходити. Та й за кого треба мати людину, щоб змусити її користуватися брудним, смердючим приміщенням з дірками в підлозі та перегородками без... дверей? Але справити природну нужду однак потрібно. Бо й намети та «курники», в яких удень і вночі наливають пиво та інші алкогольні напої — навіть поблизу дитячих атракціонів, — у Гідропарку встановлені теж мало не під кожним кущем, а от вбиральнями вони не облаштовані. Якщо додати, що в Гідропарку, крім «генделиків» і «забігайлівок» — ще й величезна кількість кафе, ресторанів, барів, за відсутності центрального водопостачання і каналізації, то немає підстав сподіватися, що нечистоти не потрапляють у воду та грунт...

Утім, не всі громадяни, вирішивши відпочити в Гідропарку, прямують до ресторану чи «генделика»: зазвичай вони, навантажившись сумками з припасами, влаштовуються на траві чи на пляжі. Чимало полюбляють шашлики «на природі», через що весь парк у ранах від вогнищ, бо мало хто розпалює його на старому кострищі. Й далеко не всі везуть з собою дрова: здебільшого деревину вирубують поряд. Після «пікніка» всі його залишки, як правило, кидають там, де «гуляли». Тому вся територія парку вкрита поліетиленовими й скляними пляшками, недоїдками, пластиковими пакетами, залишками разового посуду, а про недопалки годі й говорити. Нині нова «мода»: спустошену скляну пляшку чомусь розбивають об найближче дерево. А останнім часом у парк почали звозити будівельні відходи. Тож простого прибирання тут не досить: потрібна тотальна чистка. Чи надовго? Адже за кожним відвідувачем парку прибиральника не поставиш...

Постійна надзвичайна ситуація

Тим часом у Гідропарку порушується найголовніший критерій зони відпочинку — безпека, оскільки він перетворений на насичені міські магістралі. А особливий шик — заїхати авто на пісок пляжу і там... смажити шашлики. Звісно, ніхто й не подумає за собою прибрати. Не рідкість, коли таксі викликають прямісінько на пляж. А з настанням теплих днів з’являється ще одна проблема: Гідропарк перетворюється на літній «табір» для п’яничок, безпритульних, наркоманів і повій — для них тут є всі умови. До того ж освітлення у парку не завжди функціонує навіть у центральній частині.

Окрема тема — підприємства громадського харчування. Ніхто не сперечається: такі послуги для відпочивальників потрібні. Але ж не стільки! Бо складається враження, що кожен шматочок парку забудовується під торговельні «точки». А поблизу станції метро «Гідропарк» вони дедалі більше насуваються на тротуар, де в літні місяці й без того неможливо пройти. Про парканчики й паркани для халабуд і наметів уздовж пляжів — годі говорити. Хоч, за українським законодавством, їх установлення — незаконне, оскільки береги водойм належать усім громадянам, і доступ до них має бути вільний.

Ось думка керівника прес-служби ГУ МВС Києва Володимира Поліщука: «Гідропарк — це швидше зона підвищеного ризику, ніж зона відпочинку. Особливо в літній час. Адже туди з’їжджаються бездомні й шукачі пригод з усієї України. Є де розвернутися злодюгам — п’яних у парку багато, особливо ввечері, й грабувати їх легко. Процвітає проституція. Звичайно, міліції з таким «букетом» впоратися важко. Територія патрулюється, але машинами там важко проїхати — парк усе-таки, пішки далеко не зайдеш, тому застосовуємо кінну міліцію».

Дані вікіпедії

Завідувач відділу гігієнічних проблем екології СЕС Києва Сергій Тимошенко каже, що відсутність каналізації — найбільша проблема Гідропарку, бо там діє принцип вигрібної ями. Що навіть просто небезпечно: за найменшого зриву графіка вивезення відходів назріває надзвичайна ситуація. Не кажучи про іншу небезпеку — спалах інфекційного захворювання...

Хто замовляє «музику?»

Я спробувала з’ясувати у Київській міській державній адміністрації, хто господар Гідропарку? Упродовж кількох днів співробітники прес-служби «посилали» мене з одного відомства в інше. Не змогла відповісти на просте запитання, хто є куратором парку, також керівник управління інформаційного забезпечення Оксана Макаренко, яка щоразу обіцяла зателефонувати «за півгодинки», а зрештою порадила... написати їй листа. Не встигла я подивуватись, як почула у слухавці короткі гудки. Нові спроби зв’язатися з пані начальницею не дали результату.

Утім, кілька господарів у Гідропарку є: комунальні підприємства «Зеленбуд», «Плесо», «Гідропарк», управління культури й мистецтв КМДА, а також орендатори відхоплених золотих «шматків». При цьому кожен начебто відповідає за свою частку, а в результаті, як неважко переконатися, практично ніхто ні за що не відповідає.

Я зустрілася з деякими керівниками, що здійснюють господарську діяльність в Гідропарку і які, в міру власних можливостей, намагаються дати лад цьому непростому господарству. Але, до мого подиву, вони теж вважають, що в Гідропарку немає... єдиного господаря, котрому б підлягали підрозділи, які тут господарюють, і який би «замовляв музику» на території парку.

Спроби створити бодай якусь систему функціонування Гідропарку міська влада робила. Але щоразу вони залишалися спробами, оскільки ніхто всерйоз не вивчав ані його проблеми, ані його можливості. Передовсім тому, що дуже вже вигідний цей, начебто нічийний, але занадто коштовний шматок київської землі, прибрати який до рук є багато охочих, які переслідують передовсім власний споживацький, а не громадський інтерес. З другого боку, багатьом дуже вигідно, щоб Гідропарк залишався отаким «нічийним», бо понаставляв наметів з пивом на піску та галявинах — і греби гроші лопатою...

Один з керівників підприємства, що відповідає за частку парку, вбачає вихід у тому, щоб зобов’язати орендаторів прибирати й озеленювати територію не лише поблизу своїх кафешок, а й далі. А також пропонує запровадити перепустки для автомобілів, що доправляють товар для торговельних точок. Хто б повірив, що в такий спосіб парку дадуть лад? З другого боку, якщо навіть орендаторів і змусять прибирати свої території, то Гідропарк однак залишається «нічийним», а коли точніше, то до неподобства спільним...

На знімку: центральна, пішохідна (!) алея Гідропарку.