Церква не заохочує поширене нині серед молоді явище спершу пожити у цивільному шлюбі, а вже потім йти (чи не йти) під вінець. Якщо наречені по-справжньому кохають одне одного, їм не потрібні такі випробування, переконаний священик Вінницького Свято-Преображенського собору отець Віталій.
— Кількість розлучень, хоч як прикро, не зменшується, — каже отець Віталій. — Значить, цивільні шлюби не дають можливості молодятам пізнати одне одного. Причина розлучень в іншому. Тим, хто поєднує свої долі, варто глибше заглядати в душу одне одному. Там криється причина усіх радостей і негараздів. Обличчя чи зовнішність, навіть дуже привабливі, мало що кажуть про людину. Ознаки самопожертви, доброти й людяності кожен з нас носить у своєму серці.
На превеликий жаль, статистика свідчить про інше: приблизно кожна четверта пара в області з часом не витримує уз Гіменея. Нині вони рвуться частіше, ніж будь-коли. Розлучені згодом знову шукають для себе нову половинку. Однак вдруге так просто взяти шлюб у церкві їм уже не вдасться. Чому?
— Перший шлюб від Бога, а другий — то поступка людським гріхам, — продовжує священик. — Про це сказано у Святому Письмі. Тому наш обов’язок усіляко запобігати необдуманим крокам, які можуть привести пару до розлучення. Бо це трагедія. Вона руйнує людину морально і фізично. Робить напівсиротами дітей. Негативно позначається на їхній психіці. Це біль, сльози, втрата здоров’я і не тільки... Але не завжди це вдається. Бо лише він і вона вирішують остаточно, як бути далі — жити разом чи розлучатися.
Після того як вони надумають ще раз йти під вінець, зробити це можна буде тільки з дозволу владики. Дозвіл надається у письмовій формі. З цим документом наречені йдуть до священика. Без такого дозволу він не має права вдруге вінчати молодих, які були розлучені. Уважно аналізується кожна причина розлучення. Під час таких розмов молоді отримують добрий урок і напуття на майбутнє.
Чи трапляються випадки відмови на друге вінчання? Дуже рідко. Здебільшого молодим надається можливість зробити все для того, щоб поріднитися з судженою людиною і прожити в парі до кінця днів своїх. Біда в тому, що дорослі, передусім батьки, не готують дітей до подружнього життя. Дивує легковажне ставлення молоді до створення сім’ї. Найчастіше молоді хлопець і дівчина не усвідомлюють головного, що любов — це самопожертва.
Розпадаються не лише молоді сім’ї. Був у мене недавно випадок, коли приходила жінка, якій скоро виповниться 50 років. Сум в очах. Зажура на обличчі. Розпач у душі. Від неї пішов чоловік. За віком старший, а став жити з набагато молодшою. Подружня зрада — це вагома причина для розлучення, сказано у Біблії. Однак апостол Павло пише, що подружжя може жити далі і після такого гріха. Якщо зраджений чи зраджена простить провину.
Кажу цій жінці: ваш чоловік ще повернеться. Його поманили пальчиком, але це не надовго. Бо знаю, що у переважній більшості старші чоловіки не надовго затримуються у своїх молодих обраниць. Через деякий час їх, ніби магнітом, тягне до даної Богом, до сім’ї, яка створювалася роками. Навіть якщо з молодою встигають нажити дитину, буває, і це не стримує чоловіка. Хоча такі його дії завдають болю уже не одній людині, а одразу двом. Ще вчора він називав їх коханими, рідними, близькими, а сьогодні зачиняє за собою двері, залишаючи їх наодинці.
Жінка, до якої повертається чоловік, який перед цим залишив її, теж має підготуватися до їхньої нової зустрічі. Не можна починати вибачення словами:
«Слава Богу, що ти вернувся.» Своїми діями, поведінкою вона повинна показати, скільки зусиль докладає, щоб простити провину. Робиться це для того, щоб чоловік усвідомив, наскільки гріховним є його вчинок. Розпростерті обійми у таких випадках недоречні.Дякувати Богу, я не помилився в історії з цією жіночкою. Через деякий час вона зайшла в храм і підтвердила мої припущення. Радилася, як можна загоїти душевну рану. Було видно, наскільки важко їй далося прощення чоловікові гріха.
Прийти зі своїм болем у наш Свято-Преображенський храм може кожна людина. Її тут уважно вислухають, дадуть пораду, розрадять у біді. З цією метою у храмі організовано чергування священиків. Не потрібно боятися чи соромитися такої відвертої розмови. Адже інколи людині у такі хвилини просто нікому відкрити душу. Здебільшого частіше до храму приходять жінки. Чоловіки знаходять інший спосіб розради. Одні заглядають у чарку, інші ще щось вигадують. Тим самим ще більше ускладнюють свою провину.
З першого дня подружнього життя треба дуже серйозно ставитися до всього того, що робиться у сім’ї.
Вінницька область.
