Врегулювання проблеми Чорноморського флоту колишнього СРСР полягало у вирішенні складних питань, пов’язаних не тільки зі статусом та умовами перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, а і з суто фінансово-економічними питаннями розподілу майна та оренди земельних ділянок і об’єктів інфраструктури. Проблема орендних відносин мала особливе значення, вона була і залишилася істотним важелем під час вирішення політичних та економічних питань.

Уперше розпочався розгляд питання про взаємні розрахунки, пов’язані з врегулюванням проблем Чорноморського флоту (далі — ЧФ), 20—21 листопада, а 13—14 грудня 1994 року в Києві під час зустрічі державних делегацій України і Росії з проблеми Чорноморського флоту колишнього СРСР сторони домовилися створити робочі групи та на рівні експертів продовжити роботу над питанням взаємних розрахунків, визначенням переліку кораблів та суден Чорноморського флоту, що відійдуть Україні та Росії, а також розміру орендної плати за земельні ділянки та об’єкти берегової інфраструктури.

09.06.1995 року в Сочі відбулася робоча зустріч Президента України та Президента Російської Федерації, під час якої було підписано Угоду між Україною та Російською Федерацією щодо Чорноморського флоту. Відповідно до статті 10 угоди державним делегаціям України і Російської Федерації президентами країн було доручено під час переговорного процесу відпрацювати проекти «базових» угод. Протягом нинішнього року вдалося погодити більшість положень вищезгаданих проектів угод.

Водночас мали місце розбіжності позицій, що полягали у визначенні конкретного переліку об’єктів базування ЧФ РФ (і в Севастополі, і в інших місцях Криму), майнових питань (насамперед необхідності розмежування між рухомим і нерухомим майном), умов оренди, терміну перебування ЧФ РФ в Україні, питання про сухопутні сили ЧФ РФ та проблеми денонсації угод.

28—29 липня 1995 року в Києві під час переговорів делегацій України та Росії з метою підготовки двох проектів угод — про параметри розподілу ЧФ та про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України — російська сторона відмовилася від вживання в угодах поняття оренди. Всі питання фінансових умов перебування ЧФ РФ в Україні та взаєморозрахунків у зв’язку з врегулюванням проблеми ЧФ російська сторона наполягала вирішити в окремій угоді.

3—4 серпня 1995 року експертами сторін було остаточно узгоджено проекти двох угод. На цей час експертами Міністерства економіки України разом з експертами Міністерства оборони України попередньо вже було визначено вартість оренди об’єктів, інфраструктури та оціночна вартість кораблів та суден, які передаються Чорноморському флоту Російської Федерації.

Всі матеріали надіслано до Міністерства фінансів України для подальшого опрацювання. В основу розрахунків орендної плати покладено показники чинних на той час амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів (6,6 відсотка від вартості об’єктів), а також рівень рентабельності, що склався у світовій практиці під час здійснення господарської діяльності (12—15 відсотків).

Водночас російській стороні у робочому порядку було передано на розгляд проект угоди про взаєморозрахунки, який підготовлено Мінфіном спільно з Фондом держмайна та Міноборони України. До цього часу цей варіант проекту сторони не обговорювали.

3—4 серпня 1995 року експертами Міністерства економіки разом з експертами Міністерства оборони України попередньо було визначено вартість оренди об’єктів, інфраструктури та оціночна вартість кораблів та суден, які передаються Чорноморському флоту Російської Федерації.

23.08.1995 року проект угоди про взаєморозрахунки, пов’язані з розподілом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України, було передано російській стороні разом з листом Президента України (в листі визначалося, що «базові» угоди повинні бути підписані в пакеті). В угоді передбачалося проведення розрахунків як заведено у світовій практиці, всупереч наполяганню російської сторони про те, що військові формування ЧФ РФ мають лише компенсувати витрати, пов’язані з їх перебуванням на території України, на тих само умовах, що і Збройні сили України.

30.08.1995 року уряд України дав доручення Фонду державного майна України визначити порядок проведення інвентаризації, оцінки стану та вартості рухомого й нерухомого майна, яке перебуває на балансі Чорноморського флоту, включаючи майно, вивезене з території України. Міністерствам та відомствам було доручено розпочати узгодження проектів угод та провести багатоваріантні розрахунки оренди.

28—29 березня 1996 року в Києві були проведені переговори, що мали на меті продовження погодження текстів трьох угод з проблеми Чорноморського флоту. Сторони домовилися, що створені спільні експертні робочі групи мають до 15.04.1996 року розробити методику розрахунків за кораблі та судна, об’єкти інфраструктури, використання землі, водної акваторії, повітряного простору, визначити екологічні наслідки діяльності ЧФ РФ на території України та здійснити розподіл радіочастот.

На підставі розпорядження Прем’єр-міністра України Є. Марчука для проведення взаєморозрахунків у зв’язку з розподілом Чорноморського флоту та перебуванням ЧФ РФ на території України було утворено дві робочі групи. Робочим групам доручалося завершити опрацювання та погодження методик проведення необхідних розрахунків до 15.04.1996 року та подати варіанти визначення відповідних платежів до Мінфіну і Мінекономіки.

У проекті угоди передбачалося мати два додатки з розрахунками за озброєння, військову техніку та оренду на підставі світової практики.

1. Оціночна вартість кораблів та суден, що передаються Чорноморському флоту Російської Федерації в порядку взаємозаліку (127 кораблів та суден загальною опосередкованою вартістю 2992,78 млн. дол. США).

2. Розміри щорічної орендної плати за використання Чорноморським флотом Російської Федерації об’єктів берегової інфраструктури, земельних ділянок, територіальних вод, а також відшкодування екологічної шкоди. Всі розрахунки були проведені, враховуючи чинне законодавство України та досвід світової практики оренди. Попередні розрахунки мали такі показники:

орендна плата за об’єкти берегової інфраструктури розраховувалася на підставі їх балансової вартості на 31.12.1991 року, виходячи з офіційного курсу: 1 долар США = 0,55 руб. Через відсутність достовірної інформації стосовно балансової вартості 24 об’єктів берегової інфраструктури розрахунки були проведені лише по чотирьох. Щорічна орендна плата становила 161,7 млн. дол. США;

орендна плата за землю — розрахунки проводилися з урахуванням особливостей оренди земельних ділянок для розміщення військових баз іноземних держав, можливостей використання територій у рамках їх функціональних зон та інших чинників. Розрахунки орендної плати проводилися за двома варіантами. Перший, пов’язаний з вузькофункціональним використанням території, тобто без врахування потенційних можливостей; другий — з урахуванням наявних потенційних можливостей території відносно багатофункціонального використання.

Виходячи з цього, щорічна орендна плата за 1 га у Севастополі:

перший варіант — 0,36 млн. дол. США; другий варіант — 0,69 млн. дол. США.

Щорічна орендна плата за 1 га поза межами Севастополя:

перший варіант — 0,042 млн. дол. США; другий варіант — 0,045 млн. дол. США.

Згідно з базовими угодами Чорноморський флот Російської Федерації на території України використовує 18232,62 га земель, на яких розташовано 4591 будівлю та споруду (з них у Севастополі — 312,49 га земель, 3571 будівля та споруда, поза межами міста — 14920,13 га земель та 1020 будівель та споруд). Виходячи з цього, щорічна орендна плата повинна була мати такі показники:

щорічна орендна плата за земельні ділянки у Севастополі:

перший варіант — 1192,46 млн. дол. США; другий варіант — 2258,61 млн. дол. США.

Щорічна орендна плата за 1 га землі поза межами Севастополя:

перший варіант — 626,64 млн. дол. США; другий варіант — 671,40 млн. дол. США.

Сумарна щорічна плата за земельні ділянки, що визначена на підставі методики, за першим варіантом становила б 1851,18 млн. дол. США.

Розрахунки орендної плати за використання водної акваторії (бухт у Севастополі — 1872820 кв. м, Феодосійському порту — 99400 кв. м) на підставі методики мали такі показники:

оренда 1 кв. м акваторії Севастопольської бухти на рік становить 16,02 дол. США. Виходячи з цього, щорічна плата мала бути 30,0 млн. дол. США;

оренда акваторії у Феодосійському порту на рік становила б 1, 59 млн. дол. США.

Що стосується територіальних вод, то щорічна орендна плата за 1 кв. м, за розрахунками експертів, становила 1,6 дол. США. Ця цифра потребувала уточнення, що пов’язано із збитками, яких зазнає Україна внаслідок закриття районів інтенсивного судноплавства для суден цивільних власників.

Крім цих методик, було розроблено також і інші, що стосувалися розрахунків плати за забезпечення використання повітряного простору України силами та засобами ЧФ РФ, а також за використання радіочастотного ресурсу України.

23.05.1996 року під час переговорів першим заступником міністра фінансів України М. Севульським російській стороні було надано узгоджений проект української сторони Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про принципи взаєморозрахунків, пов’язаних з розподілом кораблів, суден, техніки, озброєння та запасів Чорноморського флоту та використання Чорноморським флотом Російської Федерації інфраструктури на території України.

Під час двох наступних раундів переговорів (Київ, 3—4 вересня та Москва, 24—25 вересня 1996 року) сторони домовилися розпочати роботу над українським проектом угоди про взаєморозрахунки, пов’язані з розподілом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України, у складі п’яти робочих груп.

Сергій БЛИЗНЮКОВ, контр-адмірал.

(Закінчення в наступному номері).