— Мустафа-ефенді, раніше ви висловлювали побоювання, що під час відзначення 70-ї річниці депортації кримськотатарського народу у його сценарій «нова влада» може внести силові корективи і навіть заборонити традиційний мітинг. Але начебто членам Меджлісу вдалося довести безглуздість такої заборони. Як ви вважаєте, ймовірність неприємних ексцесів зберігається?
— Я й зараз не відкидаю такого варіанта. Перемовини між сторонами тривають, але до чітких домовленостей ще не дійшло, хоча до жалобної дати залишилося кілька днів. Від Меджлісу вимагають, щоб української символіки не було і знаку, врешті нібито дійшли згоди, що не буде і російської — тільки національна кримськотатарська. Але тривога, наче грозова хмара, висить у повітрі. У Сімферополь, де має відбуватися основний захід — велелюдний мітинг, нагнали повно автозаків, у Бахчисараї, в будинку одного з керівників Меджлісу влаштували обшук із використанням вистави: «маски-шоу». Масові «шмони» відбуваються в оселях кримських татар за підозрою в «причетності до диверсій». Був обшук і в моєму домі, без присутності господаря.
Молоді заборонили проводити 17 травня акцію «Запали вогонь у своєму серці» через дуже «поважну» причину — протипожежну безпеку. Все це не узгоджується з обіцянками дати нам спокій хоча б у дні вшанування пам’яті жертв депортації. Наганяють страху, а це найкоротший шлях до спротиву.
— У російських ЗМІ, навпаки, звинувачують свою владу у змові з Меджлісом. Мовляв, усе віддали йому на відкуп. Не буде державних російських прапорів, ні скорботи, ні трауру, а замовлене Києвом і щедро проплачене Заходом політичне шоу «кримські татари проти Росії»...
— Звичайна шовіністична маячня, я цьому вже навіть не дивуюся. Жодної змови немає і бути не може. Для них важливо лише, щоб був російський прапор, мабуть, тільки під ним можна проявляти скорботу, а посланням від влади — підкреслити траур. Цинізм найвищої марки! Напевно, чиновники з так званої кримської влади і покладатимуть квіти, але до нас, до нашої глибокої жалоби, ця казенна масовка не має відношення. До речі, ще одна ознака «змови» — обіцяють учасників мітингу пропускати через спеціальні турнікети, щоб не пронесли чогось небезпечного. Це абсурд! Уявіть собі, як десятки тисяч людей мають пройти на мітинг через контроль...
Цими днями напруження лише зростає, і я, на жаль, не можу спростувати свого попереднього прогнозу.
— Ви братимете участь у мітингу чи навіть у такий день вам заборонять ступити на рідну землю?
— Дуже мала надія на те, що я буду у Сімферополі зі своїм народом. Тим паче за таких передгрозових обставин. На мій превеликий жаль...
— «Голос України» висловлює щире співчуття кримськотатарському народу, разом з ним схиляє голови перед святою пам’яттю про жертв депортації, а особисто вам бажає вільної дороги на вільну батьківську землю.
— Дякую вам. Саол.
Досьє «Голосу України»
Мустафа Абдульджеміль Джемілєв — діяч кримськотатарського національного руху, голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991—2013 рр.), радянський правозахисник, дисидент. Народився 13 листопада 1943 року в Криму. У шестимісячному віці разом із сім’єю депортований до Узбекистану. 1962 р. — вступив до Ташкентського інституту інженерів іригації та меліорації сільського господарства (виключений — 1965-го). 1969 р. — один із засновників «Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР». За антирадянську діяльність сім разів судимий, провів у тюрмах та на засланні 15 років. 1989 р. — повернувся до Криму (Бахчисарай). Народний депутат України ІІІ, ІV, V, VІ, VІІ скликань. Навесні 2014 року тримався позиції недоторканості кордонів України і невизнання так званого референдуму, за що російська влада заборонила йому в’їзд на територію Криму.
Інтерв’ю взяла Людмила КОХАНЕЦЬ.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.
