Уряд незалежної України: історія створення Кабінету Міністрів України

16 вересня 2025 7

1991 рік став доленосним для української державності.

Уряд незалежної України: історія створення Кабінету Міністрів України

24 серпня Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, а вже 1 грудня це рішення підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі. Перед молодою державою постало головне завдання — створити власні органи виконавчої влади, незалежні від союзних структур СРСР. Одним із ключових кроків стало формування Кабінету Міністрів України.

До серпня 1991 року в Українській РСР діяв Рада Міністрів УРСР. Це був уряд республіки, формально підзвітний Верховній Раді, але фактично залежний від Ради Міністрів СРСР та ЦК КПРС. У його компетенції перебувало виконання рішень союзного центру та управління народним господарством республіки. Після серпневого путчу в москві й поразки ГКЧП стало очевидним: збереження радянських союзних структур більше неможливе. Україна, яка проголосила незалежність, мала створити власний уряд.

5 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Кабінет Міністрів України». Цим документом вперше на законодавчому рівні закріплювався новий орган виконавчої влади незалежної держави.

Згідно із законом:

♦ Кабінет Міністрів України визнавався вищим органом у системі органів виконавчої влади;

♦ він був підзвітним та відповідальним перед Верховною Радою України, а також підконтрольним Президенту України;

♦ до складу уряду входили Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр, віце-прем’єри, міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади;

♦ визначалися основні завдання — організація виконання законів, державних програм, захист прав і свобод громадян, проведення єдиної фінансової, соціальної та зовнішньоекономічної політики.

Таким чином, ухвалення цього закону стало переломним моментом: Україна остаточно відмовилася від радянської моделі Ради Міністрів і створила власний уряд.

Першим Прем’єр-міністром України у нових умовах став Вітольд Павлович Фокін. Ще в жовтні 1990 року він очолив Раду Міністрів УРСР, а після ухвалення закону про Кабінет Міністрів автоматично отримав статус голови нового українського уряду. Уряд Фокіна складався з понад 20 міністерств та низки державних комітетів. Серед ключових фігур були:

Костянтин Масик — перший віце-прем’єр; Іван Плющ — віце-прем’єр з питань аграрного комплексу; Анатолій Лобов — віце-прем’єр з питань промисловості.

Зберігалися також основні міністерства: фінансів, закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, юстиції, охорони здоров’я, освіти та інші. Особливість цього уряду полягала в тому, що він формувався ще за радянською кадровою логікою, але вже мусив працювати в нових реаліях незалежності.

Перший Кабінет Міністрів незалежної України отримав колосальні виклики: перехід до самостійної економічної системи; формування державного бюджету та власної податкової політики; створення банківської системи та введення національної валюти; організація оборони й безпеки; початок дипломатичних відносин із зарубіжними країнами.

У цей час уряд ухвалював важливі рішення щодо відновлення контролю над державними ресурсами, створення власних збройних сил, заснування Національного банку України.

Саме Кабінет Міністрів у співпраці з Президентом і Верховною Радою забезпечував правонаступництво України у відносинах із іншими державами та міжнародними організаціями.

Створення Кабінету Міністрів України у 1991 році стало символом переходу від союзної залежності до справжньої державної незалежності. Якщо Акт проголошення незалежності визначив політичний курс, то закон про уряд надав інституційні механізми для його втілення. З того часу Кабінет Міністрів України перетворився на головний центр виконавчої влади, що формує політику в усіх сферах життя держави.

Прем’єр-міністри України:

Вітольд Фокін — 1990–1992

Леонід Кучма — 1992–1993

Віталій Масол — 1994–1995

Євген Марчук — 1995–1996

Павло Лазаренко — 1996–1997

Валерій Пустовойтенко — 1997–1999

Віктор Ющенко — 1999–2001

Анатолій Кінах — 2001–2002

Віктор Янукович — 2002–2005

Юлія Тимошенко — 2005

Юрій Єхануров — 2005–2006