У 1955 році ми з дружиною отримали ділянку під забудову, а через п’ять років вселилися в новий будинок. Документи оформили на мене. 2001 року померла моя дружина. У домовій книзі, крім мене, прописані мій син і племінник, котрі тут і проживають. Маю такі документи: свідоцтво про смерть дружини; план будинку; план присадибної ділянки. Хочу оформити заповіт на будинок з земельною ділянкою на сина. Хто його може посвідчити і що для цього потрібно?
Михайло ШАКУРО.
Харків.
Передусім вам потрібно звернутися до нотаріуса, принести із собою паспорт громадянина України, ідентифікаційний код. Під час складання заповіту вам не потрібно пред’являти державний акт на землю, оскільки від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Але він буде потрібний вашому сину потім, під час оформлення спадщини.
Сам заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання й підписується особисто заповідачем. Заповіт обов’язково посвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка за Цивільним кодексом України має на це право.
Якщо заповідач не може через стан здоров’я або фізичні вади особисто підписати заповіт, це може у присутності нотаріуса (або посадової особи) зробити за дорученням заповідача інша особа. Цей факт зазначається під текстом заповіту нотаріусом (або посадовою особою). Текст заповіту може написати заповідач особисто або нотаріус (посадова особа) за дорученням заповідача. У такому разі заповідач має прочитати текст заповіту й підписати його особисто. Якщо заповідач не може сам прочитати текст заповіту, посвідчення заповіту повинно відбуватися у присутності свідків. Процедура такого посвідчення виписана у Цивільному кодексі України. Спадкоємцями за заповітом можуть бути одна або декілька осіб незалежно від їх родинних або сімейних стосунків із заповідачем. Заповідач може без пояснення причин позбавити спадщини будь-кого зі спадкоємців за законом. Але є спадкоємці, котрі мають право на обов’язкову частку у спадщині. Це неповнолітні, повнолітні непрацездатні через стан здоров’я або за віком (пенсійний) діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки заповідача. Незалежно від змісту заповіту всі вони спадкують половину тієї частки, що належала б їм у разі успадкування за законом. Розмір обов’язкової частки для таких спадкоємців може бути зменшений лише судом, зважаючи на конкретні обставини спадкової справи. Якщо особа, яка була позбавлена спадщини, але мала б на неї право у разі успадкування за законом, помре раніше заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність, і її діти (внуки) мають право на спадкування на загальних підставах.
Закон дозволяє заповідачу скласти заповіт щодо усієї спадщини або тільки її частини, і не тільки щодо майна, але й щодо своїх прав та обов’язків як існуючих на момент складання спадщини, так і майбутніх. Якщо заповіт охоплює тільки частину спадщини, інша її частина, що не охоплена заповітом, успадковується за законом на загальних підставах, і у спадкоємці за законом включають й тих, хто отримує частину спадщини за заповітом. Також заповідач може у заповіті зобов’язати спадкоємців зробити певні дії, як-то, поховати його у певному місці, здійснити якісь суспільно корисні справи тощо.
