НА ПОЛОНИНАХ ВІДЦВІВ ОСІННІМИ БАРВАМИ «ЗАХАРЕЦЬКИЙ ГАРЧИК»

Буковинські Підзахаричі — село майстрів, митців, мольфарів та просто газдовитих людей, а тому його історія просякнута легендами, котрі від діда-прадіда передаються з уст в уста. Тут Черемош найчистіший, тут понад хмарами, що оповили полонини, знаменита печера Довбуша, в якій місцеві романтики дотепер вишукують нібито сховане чугайстрами золото. Що викликає щирі посмішки у столітніх смерек, котрі бачили гонор і приниження карпатського люду.

Як розповіла одна з організаторок мистецько-етнографічного дійства, голова обласної організації «Буквиця» Марія Коняк, нинішнє святкування має цілком практичну мету — розвиток зеленого туризму в Буковинських Карпатах. Адже тут, як ніде, збереглися звичаї, уклад життя та газдівський реманент гуцулів. Дотепер навіть деякі заможні родини відмовляються від холодильників та інших електропобутових недоречностей, зберігаючи харч у коморах та пивницях, «замащуючи» страви у піч. Високий гатунок місцевих голубців, начинки, гуслянки, бринзи і кулешу гості могли перевірити на щиро всипаному класичними та сороміцькими коломийками гуцульському весіллі, під акомпанемент зведеного оркестру цимбалістів із Підзахаричів та майже всіх районів області. Але так і не зрозуміли, що тут п’янкіше: повітря, запальний танець «Гуцулка» чи місцевий напій, який настояний на 12 травах.

Мандруючи від одного святкового столу до іншого, приїжджий люд споглядав шедеври місцевих вишивальниць, митців по дереву та шкірі, художників. Та найбільше враження всі отримали від виступу танцювального ансамблю «Черемош», яким керує Марія Татарин. Торік цей самобутній колектив став призером Всеукраїнської виставки «Українське село запрошує», де здивував усіх тим, що достатньо професійний ансамбль складається з сімей — від бабусі до онуків.

Організатори нинішнього фестивалю сподіваються, що наступного року він стане міжнародним, а отже, завітають у карпатські села майновиті чужоземці, що скучили за первозданною чистотою незайманої природи.