Сесійний вакуум, на жаль, останнім часом став ознакою стилю Львівської обласної ради. Час від часу оголошуються дати наступних засідань, проте частина депутатів не з’являється, декларуючи таку «недисциплінованість» як принципову позицію. Не дивно, що представники різних фракцій звертаються до голови облдержадміністрації Олександра Сендеги й пропонують скликати сесію з його ініціативи...
На прохання кореспондента «Голосу України» Олександр СЕНДЕГА коментує ситуацію, що склалася у взаєминах між гілками влади.
— Олександре Степановичу! Депутати б’ють на сполох: мовляв, через неявку на сесійні засідання представників фракції «Соціальна справедливість» в області не вирішуються важливі для регіону господарські питання. Чи вважаєте доречним особисте втручання в цей конфлікт?
— Законодавець, на жаль, не передбачив, що може скластися така ситуація. Голова обласної ради скликає сесію, а депутати не просто не з’являються, а кажуть, що такою є їхня позиція. Свого часу виконавчу владу звинувачували в тому, що вона втручається в роботу органів самоврядування. Коли мене призначили на цю посаду, я сказав, що нічого подібного робити не буду. Якби я почав тиснути, це лише зашкодило б справі. Зрештою, депутатство — це громадська робота. А стосовно виконання службових обов’язків я не маю ні до кого претензій.
— Припустимо, ви все-таки скликали б сесію. Чи був би кворум?
— Думаю, що частина депутатів все одно не з’явилася б. Мені говорили про це. Тому керівництву облради треба глибше розібратися у причинах такої ситуації. Минулого року робочі сесії відбулися в травні-грудні. Інші засідання мали політичний характер. Чи позначається це на господарській діяльності? Бюджет затверджено, і виконавча влада робить усе, щоб його виконати. Фінансове управління працює у плановому режимі — згідно з рішенням обласної ради. Кажуть, що через неявку депутатів не виконується інвестиційна програма. Так, одним із джерел її наповнення є продаж майна, а для цього потрібне рішення обласної ради. Зокрема, від продажу майна мало б надійти близько 5 мільйонів гривень. Сьогодні ми шукаємо інші законні джерела, які допомогли б нам виконувати інвестиційну програму. Завдяки угодам із центральними органами влади додатково залучаємо 11 мільйонів гривень на газифікацію і будівництво шкіл. До кінця року можемо розраховувати на 50 мільйонів додатково залучених коштів.
— У багатьох публічних виступах ви повторюєте одну тезу: не буває задачок, які не можна було б розв’язати. Якщо оцінити рік вашого перебування на посаді з висоти, так би мовити, пташиного польоту, за що можна поставити плюс владі?
— У конкретних справах ми переконалися: велике бажання дає змогу реалізувати поставлену мету, навіть якщо піднімаємо планку високо. Наприклад, завершено будівництво Сихівського шляхопроводу, другої черги онкоцентру, виконано чимало робіт з реконструкції і реставрації споруд міста Жовкви. Зокрема, за півроку там було переселено в нові квартири мешканців старовинного замку Жолкевських. До кінця року буде газифіковано близько 90 населених пунктів — за участю територіальних громад і самих громадян, які вкладають власні кошти, працюють на об’єктах. Ми не тиснемо адміністративно, а на конкретних прикладах показуємо людям об’єднуючий чинник: центр—регіон—громада. Вчимо керівників виконавчих структур, територіальні громади, міських і сільських голів, як реалізувати ту чи іншу програму. При цьому не писати й просити, а бути активними учасниками процесу. А ми завжди підставимо плече. Економічні показники за таких підходів неминучі. Ми націлені працювати на результат не загалом по області, а в кожному населеному пункті. Це зміцнює віру людей у нашу державу.
До кінця року здамо в експлуатацію 20 нових або капітально відремонтованих шкіл. Протягом трьох наступних років буде розв’язано проблему матеріально-технічної бази усіх шкіл області. Нині близько 70 шкіл або аварійні, або розташовані у пристосованих приміщеннях. Розробляючи стратегію розвитку регіону до 2015 року, ми розуміємо, що в центрі цієї програми має бути людина з усіма її проблемами. Основа нашої роботи — добробут, життєвий рівень кожного громадянина. Цього року поставили перед собою завдання: у регіоні не має бути заробітної платні, меншої від затвердженого мінімуму. А також шана й хвала підприємству, яке виплачує зарплату, не меншу від прожиткового рівня. Наступний крок — досягнути рівня зарплати, еквівалентного 300 умовним одиницям. Це та мета, до котрої ми будемо рухатися.
— Планка справді висока. А які шляхи досягнення мети?
— Наші ініціативи спрямовані на розвиток підприємництва, навчання, впровадження нових технологій — усе це взаємопов’язано. Підтримуватимемо ініціативи знизу: берешся за справу? Будь ласка, ми твої партнери. Допомагатимемо, знімемо всі бар’єри. Але при цьому ставимо перед роботодавцем завдання: платити своїм працівникам не менше, ніж... Усе це має спрацювати, зміцнити віру людей у владу, у власні сили, у перспективи розвитку держави.
— Олександре Степановичу, такий оптимізм не можна не порівняти із живильним струмом. Відтак хочеться вірити, що на Львівщині навіть за «грозових розрядів» не траплятимуться «короткі замикання». Дякую за розмову.
Львів.
