Цей найзахідніший форпост України на кордоні СРСР й Угорщини був відкритий у вересні 1945 року. Тоді штат Чопської митниці складався із трьох працівників. Протягом року тут оформлялося десь 5 000 транспортних одиниць, а «найсоліднішою» контрабандою були килими, меблі й навіть настінні годинники, які військовики намагалися привезти із сусідніх держав додому...

Нині Чопська митниця — найбільша в Карпатській регіональній, а міжнародний пункт пропуску автомобілів «Тиса», що знаходиться у зоні П’ятого транспортного коридору, після його минулорічної реконструкції за добу пропускає 5000 легкових, 800 вантажних автомобілів та 80 пасажирських автобусів. Постійний куратор реконструкції Валерій Борисов, який нині виконує обов’язки начальника Чопської митниці, розповідає:

— Проект цей — перший в Україні із залученням коштів Європейського співтовариства. Майже три мільйони євро виділила Комісія Євросоюзу. Свою частку внесла й Держмитслужба, зокрема, на суцільну комп’ютеризацію «Тиси» та європейське облаштування приміщень для митників.

Не менш комфортно почувають себе й міжнародні перевізники. Тут функціонують усі необхідні служби — СМАП, ветеринарна, екологічна, страхова, обміну валют тощо. Пункт набув не лише нового обличчя, а й нового ритму і нового змісту роботи.

Задіяний і «зелений коридор». Ним користуються ті, хто, перетинаючи кордон, перевозить речі, що не підлягають декларуванню. Такі мандрівники проходять митний і прикордонний огляд, не виходячи з автомобіля. А загалом у нас діють такі норми: для пропуску легкового автомобіля — одна хвилина, мікроавтобуса — п’ять, для пасажирського автобуса — двадцять.

— Проте порушники трапляються?

— Безперечно. Нещодавно дві громадянки, що прямували до Угорщини, були затримані при спробі перевезти 61 тисячу доларів. Звісно ж, не задекларованих. Непоодинокі випадки, коли той, хто перетинає кордон, подає недостовірні або сфальсифіковані дані про вантаж чи товар з метою заниження митної вартості й уникнення оподаткування. Трапляється, коли «крутий» бізнесмен ввозить в Україну, наприклад, пральні машини чи холодильники, вказує в документах їхню вартість у... 20 доларів.

Принагідно зауважу, що ми всіляко сприяємо тим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, котрі сумлінно працюють, дають роботу й зарплату сотням людей, підносять імідж українського товаровиробника. Свідчення цього — робота митного поста «Мукачеве». У цьому місті й районі — більш як триста учасників ЗЕД, у тому числі й такі відомі підприємства з іноземними інвестиціями, як лижна фабрика «Фішер-Мукачеве», завод «Флекстронікс», фабрика «ЕНО-меблі», швейна та трикотажна фабрики. За всі роки співпраці між ними й митниками непорозумінь не виникало.

— А як дієте з конфіскованими товарами? Чи не потрапляють вони згодом до спекулянтів?

— Митниця затриманий товар не конфісковує, а тим більше не реалізовує. Це — прерогатива інших відомств. Реалізацією конфіскованого товару у доход держави за рішенням судів займаються служби виконання судових рішень та «Спецюст».

Доход у державну скарбницю ми забезпечуємо іншим законним і чесним способом.

Якщо до реконструкції Чопська митниця перераховувала до бюджету десь 50—60 мільйонів гривень, то торік ця сума становила понад 100 мільйонів. Нинішнього року до бюджету вже перераховано понад 65 мільйонів гривень. Проте вважаю, що цифра ця була б більшою, якби митники мали ще й функцію оперативно-розшукову. Бо часто трапляється так, що суд, розглядаючи наші позови щодо порушників митних правил, не завжди задовольняє їх, зрозуміло, перестраховуючись у своїх діях, коли йдеться не про дріб’язкові справи, а серйозні порушення.