Щодня у спілці селянських господарств «П’ятидні» Володимир-Волинського району, яку очолює екс-депутат Верховної Ради України попереднього скликання Валерій Діброва, намолочують по тисячі тонн зерна. Середня врожайність тут становить 55 центнерів з гектара.
«П’ятидні» впродовж останніх років є безумовним лідером на зерновому ринку області.
Хліба збирають на площі 3017 гектарів. Спілка спеціалізується на виробництві насіння, і жнива в ній розпочали дещо пізніше. Але темпи досить високі. На жнивах задіяно вісім комбайнів. Комбайнери Олег Шевчук і Олександр Самчук, зокрема, щодня намолочують по 200 тонн збіжжя.
На ячмінне поле, що поблизу села Ізов, їду потужним МАЗом. Зупинку робимо на східній околиці Ізова. Приїхали саме на обід. Того дня годували супом, гороховим пюре з трьома котлетами і малосольними огірками. Дізнаюсь у механізаторів, що їм дають ще й вечерю, а найманим з інших сіл — сніданок і два набори сухим пайком. І все це за рахунок господарства.
Незважаючи на обідню пору, комбайни на полі не зупиняються. За кожним з них закріплено по два досвідчених механізатори. За потреби працюють до пізньої ночі. Ось і сьогодні планують ввечері перейти з ячмінного на пшеничне поле.
— На цій площі вирощуємо насіннєвий ячмінь пивоварних сортів «Толлер», — пояснює головний агроном господарства Федора Воробчук. — Щоб не переплутати насіння, на кожній ділянці працює один комбайн. Чотирма «Домінаторами» обмолотимо ячмінь ще до вечора.
Разом із молодим агрономом, торішнім випускником Львівського аграрного університету Романом Цизьом, їдемо в сусідній Іваничівський район, де спілка «П’ятидні» в кількох селах орендує землю. До речі, як і в Ізові. За попередню добу два комбайни зібрали тут пшеницю на 52 гектарах за середньоі врожайності 54 (!) центнери.
У чому ж секрет високої віддачі хлібної ниви в спілці селянських господарств «П’ятидні»? Насамперед у високій технології виробництва.
Сьогодні, маючи тільки 1200 гектарів «власної» землі, спілка орендує ще майже 3800 гектарів у селах не лише свого Володимир-Волинського, а й сусідніх районів. Валерій Діброва не збирається на цьому зупинятися: хоче орендувати ще понад 600 гектарів. Адже на Волині нині «гуляють» понад 100 тисяч гектарів родючих земель, а на дбайливих господарів, таких, як Діброва, на жаль, в області великий дефіцит. Схожа ситуація й на Львівщині, Рівненщині, Тернопільщині, в інших областях Західного регіону України, які, використавши землі, могли б засипати в загальнодержавні засіки додатково кілька мільйонів тонн збіжжя. Тож чи не варто владі звернути на це увагу, а не шукати зерно в далеках краях? Адже, купуючи його в Казахстані, Росії, ми ставили підніжку своєму товаровиробникові. Вже сьогодні господарство в П’ятиднях могло б реалізувати понад три тисячі тонн елітного насіння пшениці перспективних сортів «Подолянка», яка видала в середньому по 62 центнера з гектара, а також «Мирхад», але серйозних покупців на нього поки що мало. Про це казав і фермер Євген Колач, господарство якого є опорним пунктом Миронівського інституту пшениці. Сотні тонн вирощеного ним зерна лежать в складах. Якою ж буде ціна на хліб? Це цікавить не лише споживачів, а й виробників.
