Професія — друкар

А як живеться друкарям нині? Про це наша розмова з директором миколаївської обласної друкарні Олександром Володимировичем УМАНЧУКОМ.

— Друкар — доволі рідка та унікальна професія. Працівника з вулиці поставити за верстат неможливо. Справжній професіонал — це людина з вузівською і практичною підготовкою. Особлива категорія — кадри ітеепівців вищого класу. В нас працюють досвідчені фахівці, всі вони вийшли зі Львівського поліграфічного інституту, всім за 60. Обраність накладає свій відбиток: усталені погляди, насторожене ставлення до нового, а іноді й неприйняття його. Зарплата за миколаївськими мірками чимала — 600—680 гривень.

— Я закінчив суднобудівний інститут, за фахом —інженер-механік, працював у депо бригадиром, майстром, заступником начальника депо, заступником директора на заводі «Шляхмашина», потім — приватна фірма, птахофабрика. З червня 2001 року працюю в друкарні. Вважаю, що керівник не має бути вузьким спеціалістом. Знання в різних галузях виробничої діяльності розширюють кругозір, краще бачиш проблеми. Перший рік я знайомився з особливостями поліграфічної справи. Я більше директор-бізнесмен. А будь-який бізнес починається з вивчення можливостей виробництва й потреб ринку. За минулі два роки ми збільшили обсяг товарної продукції і завантаження машин. Відремонтували більш чи менш годящу техніку, а від старого, так званого високого друку, відмовилися. Просто порізали його та здали на брухт. Сьогодні друкувати на цих верстатах — працювати собі на шкоду.

Наші годувальниці — індійські машини «Fast». Індійські вони за народженням, а нині вже російсько-українсько-індійські. Придбані ще за часів Союзу, з часом, коли зношувалися, їх комплектували найінтернаціональнішими деталями. Наприклад, все електронне начиння ми замовили на «Зорі». Деякі запчастини — на херсонській поліграфічній фабриці, в Одесі.

Машини «Fast» років сім лежали на складі. Старі кадри, прибічники високого друку, нову техніку не приймали. Покійний директор друкарні Микола Павлович Ганжа перший відчув, що ротація — прогресивний крок і що високий друк часів «Іскри» застарів. Він завчасно зорієнтувався і почав ставити ці машини. А от херсонці прорахувалися. Верстати високого друку в них за класом на порядок вищі, але з ротаційною технікою конкурувати не в змозі. В підсумку, херсонці прийшли в миколаївську друкарню і поки що не відмовляються, хоча їхні гроші наповнюють бюджет Миколаєва.

— Ми друкуємо практично всі миколаївські та херсонські газети, рекламні газети Одеси, це 93% загального обсягу продукції. 7—8% — журнали, бюлетені, буклети, книжки, тобто мізер. Такий дисбаланс небезпечний. Має бути 50 на 50. Судіть самі, понад половина друкованої продукції — херсонські газети. Нині в Херсоні друкарню приватизували і викупили. Приватний власник намагатиметься розвивати поліграфію, а отже, почне з модернізації обладнання. До речі, ми сплачуємо 70 тисяч гривень на місяць податків. Із них близько 30 тисяч херсонських грошей. Не раз у Херсоні поставало питання, скільки ще місцеві газети друкуватиме Миколаїв. Логічний висновок — з часом свої газети херсонці заберуть. Для нас це скорочення обсягів виробництва вдвічі і, звісно, кадрове скорочення.

Отже, треба шукати альтернативні види діяльності. Можливостей чимало. У Миколаївській області близько 60 друкарень різних форм власності. Ринок поліграфічних послуг вельми різноманітний. Наша ніша на цьому ринку — лише 10%. Ось де робота. На півдні України миколаївська обласна друкарня — одна з найпотужніших. Сьогодні ми привабливі через низькі ціни. Можемо виграти будь-який тендер.

Є домовленість з київською фірмою на друкування зошитів. Величезний ринок зошитів південних регіонів заповнюють Туреччина та Польща. Ми цілком успішно можемо тут конкурувати. Це перспективний напрям. Але на наявних верстатах в обсяги замовника ми не вкладемося. На часі купувати нову машину високого класу під реальне завантаження. Працюємо і в інших аспектах. Нещодавно придбали доволі дороге обладнання для виготовлення штампів і печаток — «Flash»-систему. Такі системи є лише в трьох містах України.

Замовнику на комп’ютері креслять малюночок, протягом 30 секунд печатка готова. Образно кажучи, можна вивести павучка в павутинці і печатка буде з таким малюнком. Відбитків робить майже 10 тисяч без заповнення фарбою. Вважаю, що клієнта ми зможемо залучити, і витрачені гроші «відіб’ються» досить швидко. Ділянку вже створено, нині два місяці чекаємо на дозвіл. А рік тому купили дублікатор за 50 тисяч гривень, і він себе окупив. 

Випробовуємо себе в торгівлі. Нещодавно відкрили магазин «Нова канцелярія». Нині там працює група з маркетингу. Звичайно, друкарня має не тільки перепродавати канцтовари. Хоча й це важливо. Для магазину місце гарне, поруч з вузом. У нас найнижчі ціни в місті. В майбутньому передбачаємо оптову реалізацію того-таки паперу.

— Неправильно, що наш ринок заповнює російська продукція. Друкувати є що, але видавництвам це невигідно через відсутність фінансової підтримки держави, насамперед у податковій політиці. Ми, до речі, нині теж оформлюємо видавництво, тобто домагаємося, щоб друкарня стала видавництвом. Книжки друкуємо, але не маємо права ставити видавничий штамп. Працюємо разом з редакцією газети «Рідне Прибужжя». Вона теж зацікавлена в цьому. Є потреба і в підручниках, і в художній літературі. У нас чималі внутрішні можливості. Допомога ззовні не потрібна, головне — щоб не заважали.

— Друкарня — підприємство комунальної власності, Обласна адміністрація не втручається в нашу господарську діяльність. Ми самостійні. З другого боку, якщо підприємство було б акціонерним, можна вести мову про придбання нормальної дорогої машини в кредит. Що нині кажуть банкіри? Жодних проблем, ваші показники нас задовольняють, гроші ми готові дати. Але під що? Їм необхідні гарантії. Сьогодні ми не можемо взяти кредит під будівлю, під техніку. Перспективний напрям — флексодрук. Машина для нього коштує 1,2 млн. доларів. Вироблено бізнес-план: п’ять років — і гроші «відбиваються». Для чого використовують цей друк? Є у нас переробні підприємства — «Лакталіс», кондитерська фабрика. Флексодрук — це друк на плівці: обгортки для цукерок, різноманітна упаковка. Ринок за своїми можливостями величезний. Але купувати техніку немає під що. Власних коштів не вистачить, а банк гроші не дає. У плані розвитку підприємства в акціонерного товариства перспективи цікавіші.

Серйозна проблема — кадрове забезпечення. Сучасне обладнання потребує фахівців нової генерації. Ми придбали різальний лоттер. Він вирізає літери для вивісок, зовнішньої реклами. Сьогодні бізнес розвивається стрімко, перші поверхи будинків обладнують під магазини, офіси. На цьому лоттері можна зробити унікальні речі. Але в нас немає спеціалістів. Сьогодні ми запрошуємо дизайнерів, приватних підприємців на півставки. Необхідні власні кадри, і у нас є можливість залучити молодих спеціалістів — поліграфістів. Наприклад, обумовити в контракті забезпечення квартирою за п’ять років роботи. Ми спроможні це вирішити. Загалом, ситуація з підручника політекономії Маркса про відповідність рівня розвитку виробничих сил рівневі виробничих відносин. Інакше — криза. А в житті — ситуація природна, як природна і неминуча зміна поколінь.