«У нашому селі продали пошту. А як же без неї?» —писали в своєму листі до редакції вісім мешканців села Уїздці, що в Здолбунівському районі на Рівненщині. Це й стало приводом для журналістського розслідування, а отож для написання матеріалу «Безпритульні зв’язківці» («Голос України», №55, 2002 р.).

Нагадаю, що автори листа мали всі підстави для хвилювання, адже завдяки сумнівній оборудці майже дві тисячі мешканців сіл Уїздці, Кунін, Коршів могли залишитися без пошти. Сільське відділення зв’язку та приватний магазин підприємця Галини Климчук були в одному приміщенні. Але невдовзі жінка «викупила» частину будинку — ту, де було відділення зв’язку, у місцевого КСП «Волинь», яке, щоправда, на той час зазнало реформування. Це й зумовило чимало запитань не лише у місцевих жителів, журналістів, а й у прокуратури Здолбунівського району. Викликала сумнів причетність КСП до цього приміщення, оскільки обласний архів зберіг рішення Здолбунівської районної ради депутатів трудящих №55 від 27 лютого 1975 року, яке підтверджує, що будівля по вулиці Щорса, 37 зводилася за кошти районного бюджету. Майже тридцять років попри те, що змінювалися сусіди (бібліотека, ательє, приватний магазин), тут розміщувалося відділення зв’язку, яке з 31 грудня 1975 року перебуває на балансі Здолбунівського вузла зв’язку.

Прокуратура Здолбунівського району оперативно зреагувала на публікацію в «Голосі України»: 24 квітня 2002 року проти тодішнього керівника КСП «Волинь» Василя Тимощука порушила кримінальну справу. 24 червня йому було пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 365, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України в новій редакції.

Здолбунівський районний суд 17 грудня 2002 року у відкритому судовому засіданні розглянув справу з обвинувачення Василя Тимощука у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 ККУ. Суд встановив, що В. Тимощук, працюючи головою КСП «Волинь», як службова особа перевищив свої службові повноваження, уклавши 14 вересня 2000 року договір купівлі-продажу на відчуження підприємцю Г. Климчук будинковолодіння 37 по вулиці Щорса в селі Уїздці Здолбунівського району за 4242 гривні. Своїми неправомірними діями він завдав шкоди державі. В. Тимощук 28 травня 1998 року уклав з підприємцем Г. Климчук договір оренди частини цього приміщення з правом викупу, яке належить Уїздецькому відділенню зв’язку. Таким чином, він вніс в офіційний документ неправдиві відомості. Крім цього, 4 липня 2000 року В. Тимощук склав фіктивну виписку рішення загальних зборів уповноважених КСП «Волинь», де власноруч розписався за голову зборів і поставив печатку. Цей нотаріально не засвідчений документ став підставою для укладання договору купівлі-продажу.

І ось вирок Здолбунівського районного суду:

«Тимощука Василя Ананійовича визнати винним у вчиненні злочинів та призначити покарання:

— за ст.365 ч.1 ККУ — три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з господарською та фінансовою діяльністю строком на три роки;

— за ст. 366 ч.1 ККУ — два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з господарською та фінансовою діяльністю строком на два роки.

Відповідно до ст.42 ККУ 1960 року остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинання менш суворого більш суворим — три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з господарською та фінансовою діяльністю строком на три роки.

Згідно з ст.1 п. «б» Закону України від 5 липня 2001 року «Про амністію» засудженого від призначеного покарання звільнити».

Додам лише, що Василь Тимощук підпав під амністію, оскільки на його утриманні є неповнолітні діти.

Хоча в історії з намаганням «прихватизувати» сільське відділення зв’язку в селі Уїздці Здолбунівського району і розставлено всі крапки над «і», все-таки цікавить: чи сплатить підприємець Галина Климчук плату за неправомірне користування частиною приміщення, в якому вона розмістила свій магазин, і кому? Але це, як кажуть, вже з іншої опери і для інших контролюючих органів.

Рівненська область.