Нещодавно у видавництві «Музична Україна» вийшла фундаментальна монографія Юрія Станішевського «Національна опера України. Історія і сучасність».
Видання, без перебільшення, розкішне й змістовне: 734 сторінки, 1015 фотоілюстрацій. На Міжнародній виставці-ярмарку «Книжковий сад» книжку відзначено дипломом, а її автора, відомого не лише в Україні вченого, доктора мистецтвознавства, професора, академіка багатьох європейських академій, восени цього року обрано дійсним членом-кореспондентом Академії музики України, з чим ми його сердечно й вітаємо.
У цивілізованих країнах візитною карткою художньої культури нації, свідченням її духовної зрілості є оперний театр, як-от Ла Скала в Італії, Ковент Гарден у Англії, Гранд-Опера у Франції, Метрополітен Опера в США. У нас таким театром є Національна опера. Її велична будівля, окраса Києва, в цьому сезоні відзначає 100-річчя. Щоправда, історія стаціонарного оперного театру в Києві почалась раніше, ще 135 років тому, а перші музичні вистави кияни побачили понад 200 років тому!
Монографія професора Станішевського, підготовлена в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, грунтовно розглядає й аналізує весь історичний шлях Київського оперного театру, всі перипетії розвитку української оперно-балетної культури в широкому європейському контексті. Промовисті факти, досліджені автором, доводять, що вже в середині ХІХ століття Київ був одним з найкрупніших центрів Європи, куди на гастролі вважали за честь приїхати славетні зірки зарубіжного вокального та балетного мистецтва. З 1867 року, з відкриттям стаціонарної опери, Київ став не лише третім у Російській імперії (після Петербурга й Москви) містом із постійним оперним театром, а й перетворився на своєрідний стартовий майданчик для багатьох талановитих українських співаків та музикантів, які згодом стали окрасою й гордістю Великого та Маріїнського театрів і кращих оперних труп Італії, Німеччини, Польщі й Австрії. А відкрите 16 вересня 1901 року приміщення Київської опери, в якому й нині працює столичний колектив, стало одним з найпрестижніших у Європі.
Монографія містить вісім розділів. Сезон за сезоном висвітлюється творча діяльність колективу. А завершує солідний фоліант післямова, примітки, іменний покажчик, резюме російською, англійською, німецькою мовами. Подано й репертуар Київського оперного театру за 1901—2001 роки.