Розповідь третьокласниці Даші
Мене мама запитує, чому я правила не вчу. А навіщо? Все одно на уроці викликатимуть Асю. Це онука моєї першої учительки. Лідія Григорівна каже: якщо Ася може опанувати тему, то це до снаги всім. Після контрольної з математики бабуся-вчителька перевіряє один зошит. Зрозуміло, чий. Перенесені на дошку відповіді ми звіряємо і виправляємо помилки олівцем. Одного разу Ася все-таки помилилась: у неї вийшло зовсім не те, що в усього класу.
Читаємо напам’ять вірші. Ася запинається-збивається. Вчителька: «Діти, я перевіряла вчора вдома, вона мені розказувала добре. А зараз хвилюється. Їй — 12 балів (найвища оцінка. — Авт.).»
Наприкінці року мені вручають похвальну грамоту. Ася не отримала — сувора вчителька з фізкультури поставила їй низьку оцінку. Лідія Григорівна втішає сердешну: «Не плач, я все одно вважаю тебе відмінницею».
Їй дозволено на уроці робити те, про що іншим дітям подумати страшно. Наприклад, посеред уроку гризти яблуко або на весь клас гукнути бабусі, що болить голова. Тоді Лідія Григорівна не відходить від неї до самого дзвоника. По дорозі в їдальню Асю завжди ставлять у парі попереду. Її коронне місце — перша парта. Біля неї весь час міняються сусідки — дівчатка, з якими на даний момент товаришує. Посвариться — бабуся розсадить. Але насправді діти не хочуть з нею дружити. Навіть зловтішаються, мовляв, не діждемося подивитися, хто тобі носа витиратиме у п’ятому класі. А наш хлопчик-відмінник, у якого мама викладає у старших класах, так прямо Асі і пророкує майбутні складнощі: «Ну, нічого... Прийдеш до моєї матусі».
Думка мами
Вважаю, що варіант «бабуся-педагог зі своєю онукою в одному класі» не гірший, ніж молоденька вчителька з дитиною-школяриком у сусідньому. Принаймні увага Лідії Григорівни зосереджена на вихованцях. Скажімо, на прикладі Асі бачить, що контрольна робота справді важка, то й від інших не вимагає.
Боюсь, що втручання позначиться на моїй дитині. Через упереджене ставлення до Даші я вже сушила собі голову, чим задобрити вчительку. Щось подарувати їй — велика проблема. Нічого особисто для себе не бере. Хіба те, що знадобиться на робочому місці. До того ж вона передпенсійного віку. Одного разу на батьківських зборах поскаржилася: «Я така знервована.» Хтось порадив пити настоянку піона. «Давно її п’ю», — почули у відповідь. То навіщо мені «загризатися». Тішу себе думкою, що початкова школа у доньки скоро буде вже позаду.
Коментар психолога Людмили Денисової
Хоч як крути, а на батьків-учителів у стосунках з дітьми-учнями чекає дві крайнощі: надопіка, піднесення чада на п’єдестал або уїдливість, необ’єктивність і заниження оцінок. На противагу розповіді Даші наведу випадок з подругою. Її мама була класним керівником і, навпаки, на уроках всіляко обмежувала увагою, боялася, що у поблажливості до доньки звинуватять батьки інших учнів. Юлю обурювало, що мама спеціально питала її саме те, чого вона не встигала прочитати.
У функціональних обов’язках учителя не виписано тонкощів родинних відносин. Але з етичних міркувань не рекомендовано бути вчителем у своєї дитини.
Гадаю, у випадку з Асею бабуся — у полоні сліпої любові до онуки. Вона несвідомо губить її своїм захистом, не розуміючи, що не завжди зможе прикрити собою. Краще було б їй тепер не створювати онуці тепличних умов, а сповідувати принцип — не рибу дати голодному, а навчити зловити. Нині з Асею дружать заради вигоди, щоб привернути увагу вчительки. А згодом дівчинка зіткнеться і з соціумом і боляче відчує труднощі у спілкуванні, нерозуміння у колі однолітків.
Батьки інших учнів теж мають вибір: змінити або прийняти ситуацію. Можна обережно натякнути, мовляв, хвилюємося за вашу онуку, певно, ви не помічаєте, діти ревниво ставляться, що до неї — підвищена увага.
Адже початкова школа — це перший серйозний вхід у дорослий великий колектив, нову соціальну ситуацію, із садочком не порівняти. Для дітей перша вчителька — авторитет. Маленькі школярики нерідко батькам заперечують: а от вчителька казала... Коли вони бачать, що їхня наставниця несправедлива у багатьох питаннях, це руйнує її образ — ідеальний в очах дитини. Зрештою, впливає на сприйняття інформації, знань, які вона дає.