Меморіальний комплекс у Дробицькому Яру за своїм задумом і значущістю — одна з найвеличніших пам’яток світового масштабу, що не поступається за архітектурною виразністю найвідомішим монументам жертвам нацизму. Створити його таким вимагала сама трагічна історія міста часів другої світової війни.
За інформацією державного архіву Харківської області, з 14 грудня 1941 року до 7 січня 1942 року в Дробицькому Яру було поховано живими, розстріляно або спалено у бараках понад 15 тисяч євреїв, які мешкали у Харкові та області. Встановлювати новий порядок фашиcти почали з того, що все єврейське населення виселили до гетто на східній околиці міста. А потім щодня гнали у долину смерті по 250—300 приречених. Дітей віднімали від матерів і кидали живими у котловани. Тих, хто не міг подолати дорогу, спалювали у бараках живцем.
Уже в грудні 1943 року в Харкові відбувся перший судовий процес над воєнними злочинцями, котрі брали участь у масовому знищенні людей. Це був передвісник Нюрнберга, який відкрив усьому світові справжнє лице фашизму.
У ці морозні грудневі дні вклонитися жертвам нацизму на це сумне місце прийшли Президент України, керівники уряду, народні депутати, дипломати, сотні харків’ян, родичі невинно убієнних і просто ті мешканці міста, кому дорогі історична пам’ять і мир на землі.
Відкриваючи меморіальний комплекс Дробицький Яр, Леонід Кучма наголосив:
— Нас зібрало тут почуття скорботи й гіркоти за трагедію, що сталася у цих місцях більш як півстоліття тому. Тут загинули мирні люди, котрі нікому не загрожували, котрі лише хотіли жити, творити добро на землі, принести щастя своїм рідним і близьким. Ці люди не являли загрози для світу. Але німецькі окупанти живцем поховали їх у цій землі — розстрілювали і старих, і дітей. При вході до меморіального комплексу Дробицький Яр написано, що це — місце, де мертві мають навчати живих. На жаль, історія нас мало чого вчить. Але ми повинні пам’ятати цю трагедію і зробити все від нас залежне, щоб більше ніколи не сталися у світі такі трагедії.
Під час перебування Президента у Харкові обговорювано також питання реконструкції знаменитого будинку Держпрому, який ось уже майже 75 років є не тільки візитною карткою міста, а й предметом наукових статей і дисертацій.
Глава держави також побував у Харківському науково-дослідному інституті протезування. Це єдиний у своєму роді медичний заклад країни, де проводять комплексну реабілітацію інвалідів з дуже складними травмами, ампутаціями двох, трьох кінцівок.
Харків.