Переїзд, може, й «малодіяльний»,
але без нього в місті —
зовсім погано
У сусідстві головне ... ні, не дружба. То надто делікатна і складна матерія — майже ідеал. Все значно простіше: не роби шкоди — зробиш добро. Слідкуй за стежкою на межі городів, щоб твоя худобина не потолочила чужі буряки. Оце, власне, і є принцип добросусідства.
Снігурівка, райцентр на Миколаївщині, і Одеська залізниця — сусіди. Може, навіть більше: залізнична «худоба» вже десятки років ходить не межовою доріжкою, а просто через місто. Який зиск від того снігурівцям — то інша розмова, а стосовно «не нашкодь»... До редакції «Голосу України» зателефонував міський голова Олександр Ларченко:
— Залізниця піднесла нам такий сюрприз, від якого місто вже рік лихоманить. Важкий транспорт прямує центральними вулицями, хоча до цього рухався об’їзним шляхом, людям, щоб потрапити на центральний ринок, доводиться робити двокілометровий гак, так само —дітям до школи. І щоразу чути пояснення: на все це не було згоди міськради — органу місцевого самоуправління. Снігурівська «лихоманка» почалася з двох речей —географічної назви і юридичного нігілізму. Що таке «переїзд 346 км перегону Івано-Кепіне—Снігурівка»? Без спеціального пояснення — щось середнє між селом та містом, десь там, у степу. Насправді розташований він (точніше, був розташований) у самій Снігурівці і регулював інтереси залізниці й автотранспорту, який широким потоком прямує на Миколаїв, Херсон, Кривий Ріг. Ще рік тому потік цей об’їжджав центр міста, нині він розбиває асфальт головних вулиць.
Одного не дуже чудового дня надумала адміністрація Одеської залізниці ліквідувати той «Івано-Кепінський» переїзд. Але який міський голова на це погодиться? Врахувавши такий нюанс, залізничники вирішили не «тривожити» міськраду, а звернулися вище — до тодішнього заступника голови облдержадміністрації Віктора Титаренка, в обласну Державтоінспекцію, інші установи, з висоти яких «Івано-Кепіне» (та ще й 346 км), справді, має вигляд малоцінного польового об’єкта. І одержали дозвіл. А тепер — можете скаржитись. Є на що. Факт закриття переїзду швидко відчули майже в кожному мікрорайоні міста. Замість того, щоб дістатися до гаражів околицею, автолюбителі змушені їхати через усю Снігурівку. Мешканці районів, де йде інтенсивне будівництво, відрізані від сміттєзвалища, тому висипають відходи просто перед залізничною колією. Що вже казати про важкий транзитний автотранспорт — КамАЗи, вони зазвичай везуть центральними вулицями не вату. І фермери тягають сівалки головними магістралями не від бажання дошкулити землякам.
Дістається й снігурівцям-пішоходам. Від мікрорайону птахофабрики до центрального ринку — зовсім недалеко, метрів двісті, а людям доводиться ходити двокілометровим півколом. Два плюс два — це чотири км. Керівництво залізниці обіцяло влаштувати пішохідну доріжку ще до 1 червня, але й нині інваліди змушені їздити на візках проїжджою частиною...
Факти можна нанизувати, але, крім чинника зручності, є ще один — фінансовий.
— Цього року на ремонт вибоїн з міського бюджету витрачено 64 тисячі гривень, а торік — 25 тисяч. Один квадратний метр — це 45 гривень. А гроші є де діти — у райцентрі чимало вулиць без твердого покриття, — каже міський голова Олександр Ларченко. — І, що найгірше, куди не звертаємося — все в порядку! Формально...
Формально — залізничники на своєму залізному коні. На лист міського голови перший заступник начальника Одеської залізниці О. Вельченко 25 квітня 2002 р. відповів: «Вказаний Вами залізничний переїзд було закрито за наказом начальника Одеської залізниці № 630 від 30.11.01 р. як малодіяльний, що не забезпечує безпеку руху поїздів та автотранспорту (на переїзді відсутні освітлення та пристрої автоматики)... Так, у 2001 році через порушення водіями транспортних засобів правил проїзду... скоєно 37 наїздів поїздів на автотранспорт, в аваріях загинуло 6, поранено 23 особи. У зв’язку з ростом випадків ДТП на переїздах і з метою покращення безпеки руху проводиться робота із закриття малодіяльних переїздів, на яких не дотримується безпека руху».
У скороченому варіанті продублював цю відповідь начальник Головного управління колійного господарства «Укрзалізниці» М. Костюк. Резюме: відновлення переїзду 346 км перегону Івано-Кепіне—Снігурівка вважати недоцільним.
Слабкість «залізничної» логіки не менш очевидна, ніж її категоричність. Річ у тім, що безпеку руху на переїздах має забезпечувати насамперед залізниця, в даному разі — Одеська. Всі ті 50-метрові зони відчуження, пристрої освітлення та автоматики — компетенція саме цього відомства. Але скільки таких «малодіяльних» об’єктів розкидано усюди, мороки з ними... Нехай уже міські голови болять, самоврядують. А наш паровоз — вперед лети. Що менше всіляких шлагбаумів — то краще... І швидше.
Миколаївська область.
