Із сивої давнини і до сьогодні чимало видатних мислителів, громадських та релігійних діячі виконували шляхетну місію захисників. Історія зберегла для нас імена талановитих адвокатів, чиї виступи на захист обвинувачуваних та пригноблених стали яскравими зразками ораторського мистецтва і прикладами служіння істині й справедливості.
Чимало вчених богословів вважають, що Євангеліє від Луки та Діяння апостолів були написані також і з метою підготувати захист для апостола Павла, який вимагав суду кесаря у царя Агріппи і був ним направлений до Риму (Діяння апостолів 26 1—32). Біблія зберегла для нас геніальну за своєю логікою, простою та виразністю промову — слово на захист жінки, звинуваченої книжниками та фарисеями у перелюбстві. Пам’ятаєте? «Коли ж продовжували запитувати Його, Він, вклонившись, сказав їм: хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь. І знову, вклонившись низько, писав на землі. А вони, почувши те, ведені сумлінням, почали йти один за одним — від старших до останніх, і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині» (Євангеліє від Іоанна 8 1—11).
Одне слово, ця професія завжди була престижна та поважна. Адже вона вимагає не лише обізнаності у сфері юриспруденції, а й знання психології, вміння аналітично мислити та володіти словом. Коли завдяки захисникові встановлюють справедливість, виправляють судову (а отже невиправну) помилку, тільки тоді є можливість гідно оцінити адвокатську діяльність. Оскільки життя, свобода і права людини — безцінні.
Але в нашому суспільстві склався усталений і негативний стереотип стосовно адвокатської діяльності і адвокатів, як до юриста-посередника, який допомагає уникнути відповідальності та ухилитися від покарання за скоєний злочин. Коріння цього стереотипу закладено у незворушній вірі у безгрішність держапарату примусу і у міфі про те, що держава в особі владних представників не може помилятися і правильно використовує закон.
Зверніть увагу, значна частина кінопродукції Голлівуда — це фільми про адвокатів та судові процеси, де освітлено багатогранну діяльність адвоката, де підкреслено значення його професіональних якостей. А у наших серіалах адвокат — це продажний ділок, який іде на будь-які оборудки з совістю заради зиску. У пресі якщо й друкуються матеріали силових відомств (прокуратури, служби безпеки, міліції), то зазвичай це переможні звіти про показники у боротьбі зі злочинністю, кримінальна хроніка.
Лише в тоталітарному суспільстві людина не покладається на захист закону, а робить ставку на свої соціальні зв’язки та знайомства з можновладцями — так зване «телефонне право». У правовій демократичній державі чільне місце належить суду, в якому професіональні якості адвоката, його знання та досвід, аналітичний розум і високі моральні якості набувають особливо важливого значення. А людина має захищати власні законні права та інтереси лише за допомогою продуманого та ретельно складеного правового акта (закону). І для цього достатньо досвідченого адвоката.
Ми живемо не в поліцейській державі, де першу скрипку грають чиновники силових відомств. Україна зробила свій вибір — побудова демократичного суспільства, захист загальнолюдських цінностей та громадських прав людини. Тому вважаю, що необхідно частіше та різнобічніше висвітлювати у засобах масової інформації діяльність адвокатів, формувати позитивну суспільну думку про адвокатську діяльність.
Одеса.
