Цю бувальщину розповів мені чернівчанин, залюблений у природу, і тому я знаю, що в ній — щира правда. Сталося це в Чернівцях наприкінці нинішнього літа. Родина ховала покійника. Домовину везли на автомашині з відкритими бортами. Біля неї сидів на ослінчику хлопчик, підтримуючи вінки та квіти. Коли траурна процесія під’їхала до цвинтаря, хтось з натовпу крикнув:
— Дивіться! Дивіться! На хресті гадюка...
І справді довкруж дерев’яного хреста обвилася гадина. Досить велика на вигляд. Люди, звісно, зчинили лемент. Хтось відламав гілку з куща й заходився бити нею по хресту. Гадюка стрибнула на долівку кузова й шмигонула під ноги наляканого хлопчини з пополотнілим обличчям. Один із сміливців кинувся доганяти непрохану гостю й почав бити її палицею. Але його зупинив священик. Тим часом гадюка зникла в густих бур’янах.
Люди перешіптувалися, вбачаючи в цьому недобре знамення...
Біологи іншої думки про такі випадки. Активність гадюк у нинішньому році, вважає завідувач відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею кандидат біологічних наук Ігор Сільський, цілком виправдана. І ось чому. Бо він був урожайний на мишоподібних гризунів, а отже, сприятливий для гадюк. Тому вони скористалися цим подарованим природою моментом. Гадюк можна було бачити на цвинтарях, на пустириськах, у кар’єрах, де видобувають камінь та пісок, на берегах річок, на городах та дачних ділянках. Я особисто бачив їх чимале скупчення неподалік силосних ям у селі Мамаївці Кіцманського району. Гадюки мирно дрімали біля мишачих нір, вичікуючи на здобич.
Про гадючі «тусовки» повідомляли буковинським зоологам з різних місць зацікавлені люди.
Чернівецька область.
