Віками в душі народу жевріла іскра краси, що переплавляла його злигодні і біди в неповторне явище — українську пісню. Дві обов’язкові складові фольклору — героїчні образи жінок і «плач невільників». Аж не віриться — в основі передлітературної культури на сповненій гумору і чару Україні — та й раптом плач.
Літературно-мистецький спалах початку 60-х дав неповторних майстрів і відкрив багатогранність можливостей розвитку культури. Буяння — ось що супроводжувало такі важливі для України роки. Буяння навіть у випадку самозречення задля високої долі, як у Василя Стуса. Розквіт української культури важко охопити одним поглядом, та ще й, як писав Дмитро Павличко: «І Матвієнко Ніна, янгол земний, співа».
Деяких політиків називають «балакучими цеглинами». Їх можна слухати довго і нічого не залишається. Явище Ніни Матвієнко принципово інше. Її творчий доробок не дуже великий, але все вагомо, все закарбувалося в пам’яті і лягло в скарбницю української музичної культури. Так склалося у Ніни Митрофанівни життя, чи припало на такі роки (застійні), що концерти були нечастими. Була багаторічна праця у хорі ім. Верьовки. Був складний внутрішній розвиток з тривалим мовчанням, а от зірковий тріумф на телебаченні Ніну Матвієнко довго обминав. Не давали.
Утім, Ніна Митрофанівна не янгол. Вона жінка земна, жінка-мати, берегиня домашнього вогнища своєї сім’ї. Родом з українського Полісся. Глибина її неповторності виконання, чару і своєрідності музичної інтонації — в надзвичайному проникненні в той образ, який вона створила. Витоки музичного інтонування Ніни Матвієнко — в традиції виконання дум, плачів і голосінь. Якось музично неграмотно, кажуть. Але це лише складова того образу, який створює своїм голосом співачка в піснях «Ой летіли дикі гуси», «Роде наш красний» тощо. Репертуар Ніни Матвієнко — народний. Голос —глибинно земний. Явище — небесне.
Створення образу — мета натхнення артиста. Є окремі невеликі образи, які існують у виконанні окремого твору. Є образ самого твору, який визначає його інтонації. Інтонація Ніни Матвієнко — цілісна. «З усього написаного я люблю тільки те, що пишеться власною кров’ю», — відзначав Ніцше. Тобто свій власний образ, унікальність своєї творчості справжній митець створює всім єством і життям також. Гармонія і краса, що з’являються на сцені з появою Ніни Матвієнко, — це не лише її природне обдарування. Це — копітка праця багатьох років і навіть, не побоюся сказати, політичне перебування в опозиції до тоталітарного режиму протягом складних застійних десятиліть.
Нині співачка переживає подальший творчий розвиток. Це виступи в тріо «Золоті ключі» і концертні програми, в яких Ніна Матвієнко — завжди сольний номер, і абсолютно нові для репертуару співачки церковні наспіви. Талант Ніни Матвієнко проявився зовсім юний, але є такі його грані, що спалахують тільки з плином часу. Нехай сяє.
