Чи зустрічали ви лося? Звісно, не в зоопарку, а безпосередньо в лісі. Якщо ні, то вирушайте на Волинське Полісся. Тут, у непрохідних віковічних гущавинах Старовижівського і Любешівського районів, блукають ці поважні велетні. За даними останньої таксації, в краї налічується до чотирьох сотень рогатих.
Водночас чверть століття тому поголів’я сягало двох тисяч голів. Місцеві селяни називали стійбища велетнів «лосиними фермами» і безжалісно відстрілювали їх. Кажуть, жодне весілля поліщуків не минало без запеченої лосятини. Частенько ласі до цукру й солі тварини виходили на узбіччя автодоріг. Цікаві водії зупиняли авто і годували красенів з рук. Проте така безпечність часом коштувала велетням життя.
Лосі на Волині з’явилися одразу після другої світової війни. Вони мігрували переважно з білоруських лісів. Згодом облюбували тутешні непрохідні болота і густі соснові бори. Наприкінці 80-х років у краї вже розплодилося до трьох тисяч велетнів. Отоді й почалося бездумне полювання на рогатих. З легкої руки тодішнього керівництва відбувався масовий промисловий відстріл лосів. Убивали по десять—двадцять голів на одному полюванні. Стріляли маточне поголів’я, добивали лосенят. В’ялена, сушена й консервована лосятина з’явилася на магазинних і базарних прилавках. Саме тоді в моду увійшли розлогі лосячі роги. Тож поголів’я «лісової корови» зменшилося втричі.
— Лосі зникають і через зміни природних умов та кормової бази, — зазначає начальник відділу мисливського господарства об’єднання «Волиньліс» Василь Сухопор. —Тварина полюбляє заболочену місцевину, поїдає переважно молоді соснові гілки. Півстоліття тому, коли лише на Волині сосною засаджували до 20 тисяч гектарів, для велетнів тутешні ліси видавалися раєм. Меліорація і вирубка лісів теж зробили свою нищівну справу.
Щоправда, у деяких лісогосподарських угіддях упродовж останніх двох років поголів’я лосів залишається стабільним. Лісівники впевнені: такі зрушення можливі лише за умови пильного нагляду за тваринами. Нині тільки забороною промислового відстрілу велетнів не вберегти. До їх охорони потрібно підходити комплексно: цілком відгородити від браконьєрів, облаштувати водопої, постійно підтримувати штучні солонці, аби рогаті красені не мігрували у пошуках улюблених ласощів. Варто й підліковувати рогатих, щоб давали здорове потомство.
А головне — потрібна державна програма відтворення популяції хоча б на обласному рівні. Лісогосподарники впевнені: якщо на цю справу виділити не такі вже й великі кошти, то королі лісу знову заповнять дрімучі волинські гущавини.
Волинська область.
