«И вновь и вновь взошли на Солнце пятна,
И омрачились трезвые умы,
И пал престол, и были неотвратны
Голодный мор и ужасы чумы».
О. Чижевський.
«Голос України» в кількох номерах публікував матеріали про природні катаклізми, які спричинили цього літа сильні повені в різних регіонах світу, зокрема в Європі, і про сучасні погляди на проблеми глобального потепління та зміни клімату Землі («ГУ» №№ 147, 151, 160). Окрім перерахованих у статтях версій є ще й теорія, згідно з якою неприємності з погодою — це прояви впливу на атмосферу планети активності нашого світила — Сонця. При цьому, як стверджує багато вчених, вплив цей набагато ширший. Він розповсюджується не лише на природні процеси, а й на різноманітні аспекти життя людини.
Що спільного між хрестовими походами та епідеміями хвороб, природними катаклізмами й соціальними потрясіннями, погодними феноменами й революціями? Що об’єднує світові війни з економічними кризами, Чорнобильську аварію з загибеллю атомохода «Курск», бомбардування Центру світової торгівлі зі знищенням українською ракетою російського літака й авіакатастрофою на Скнилівському аеродромі? Лише те, що всі ці події належать до розряду трагедій? Не лише — багато хто із землян пов’язує їх із Сонцем, вважаючи, що його вплив провокує всі ці, такі несхожі події. Загальновідоме існування одинадцятирічної періодичності коливань сонячної активності: з 1745 року до нинішнього часу зареєстровано двадцять два піки, причому тривалість періодів між ними становить від семи до сімнадцяти років. Процес активізації пов’язаний з кількістю плям на Сонці, відкритих ще Галілеєм. Вони являють собою ділянки сонячної поверхні з нижчою, порівняно з оточенням, температурою. Фізика явища, яке об’єднує поняття «сонячна активність», надзвичайно складна і до кінця не з’ясована; наявні гіпотези пояснюють її причини процесами всередині Сонця, впливом планет, гіпотетичним механізмом космічного масштабу та багатьма іншими чинниками.
Історія
Ще наприкінці XVІІІ століття англійський астроном У. Гершель зробив спробу встановити зв’язок між кількістю сонячних плям, неврожаями та цінами на хліб і визначив достатньо велику кореляцію (відповідність) між ними.
У 70-ті роки XІX століття його співвітчизник У. Джевонс розвинув думку, що поведінка соціальних колективів у їхній діяльності залежить від циклічних явищ на Сонці. Це допомогло йому пояснити економічні цикли не лише в сільському господарстві, де вони пов’язані з прямим впливом сонячної активності на урожайність, а й у промисловості.
У першій чверті XX століття російський учений Олександр Чижевський провів дослідження впливу сонячної активності на біосферу та соціум. 1924 року Чижевський у Калузі видав книгу «Фізичні фактори історичного процесу...». Саме ця праця заклала основи системних досліджень суспільних і природних процесів з оцінкою впливу на них космофізичних факторів, і насамперед, сонячної активності.
Він також проаналізував матеріали про захворювання на холеру в Росії за 100 років, починаючи з першої епідемії 1823 року. З’ясувалося, найбільша кількість захворювань була в роки максимальної сонячної активності (1831, 1848, 1871, 1892, і 1915). Періоди з мінімальною кількістю захворювань на холеру припали на роки мінімальної активності (1823, 1833, 1857, 1912). На підставі цього й низки схожих розрахунків, які стосувалися інших природних історичних та соціальних явищ, учений зробив висновок про залежність їхньої активності від активності Сонця.
Теорія
Нині вчення Чижевського має дуже багато послідовників і прихильників, багато з яких готові бачити прояв сонячної активності в будь-яких явищах, які оточують нас. Від кількості опадів, що більш-менш зрозуміло, до коливань росту валового національного доходу країн «Великої сімки». Не викликає, однак, сумнівів прямий вплив сонячної активності на такі фізичні явища на Землі, як зміна напруги земного магнетизму — магнітні бурі, полярні сяйва та інші, коливання напруги атмосферної електрики та кількості теплової радіації. У цих явищах Сонце справді відіграє головну роль, визначаючи «синхронне коливання».
Однак гасло «Сонце — це життя на Землі» багатьма послідовниками Чижевського часто використовується надто вже прямолінійно, можна сказати, в лоб. Насправді, на чому базується пояснення схожих коливань кількості сонячних плям за рік і таких різних за своєю природою сереньорічних характеристик, як висота рівня відкладень мулу в озерах, землетруси, врожайність зернових культур, приріст дерев, розмноження й міграція риб, птахів та інших тварин, кількість кальцію в крові, вага немовлят, епідемії, злочини, нещасні випадки тощо? На тому, що особливим способом вирівнені криві цих характеристик і крива середньої кількості сонячних плям за рік схожі.
І якщо Земля і її мешканці такі чутливі до світила, то чому в одному регіоні сонячна активність спричиняє громадянські конфлікти, а в іншому — тиша й благодать? Чому, приміром, в черговий максимум СРСР розпався, а скажімо, США встояли? Слідом за Чижевським його найкоректніші прихильники зазначають, що події, які розігралися в максимумі сонячної активності, якщо не у всьому, то багато в чому залежать від настроїв, що передували їм, від соціально-політичного тла. Інакше кажучи, від того, до чого закликають політики, на який лад налаштовує преса, які ідеї оволодівають свідомістю мас. Зростаюча сонячна активність не спричиняє, а провокує соціальний вибух.
Опоненти теорії, зі свого боку, з допомогою опрацювання випадкових цифр, наприклад, номерів купюр, будують точно такий графік, який повністю збігається з коливаннями сонячної активності. Пропонуючи прихильникам геліобіології самим розв’язати питання про те, що на що впливає — випадкові цифри на сонячну активність чи кількість сонячних плям на номери державних казначейських білетів.
Практика
Однак, висновки Чижевського багато в чому підтверджує сучасна наука. Науковий співробітник астрономічної обсерваторії Київського національного університету Наталя Лозицька свого часу вивчала вплив сонячної активності на землетруси. Їй удалося довести, що сейсмічна активність зростає через два—три роки після піку сонячної активності. Також інші учені довели окремі положення теорії Чижевського. Деякі з його гіпотез не доведено досі, і, на думку Наталії Йосипівни, можливо, не буде доведено ніколи. Її праця про землетруси охоплювала період з 1908 по 1953 роки. Після цього антропогенний вплив на середовище, насамперед численні ядерні випробування, так викривили картину, що циклічність уже не спостерігалася. Але встановлено, що сейсмічна активність зростала з таким само запізненням після сильних ядерних вибухів.
Точно так, як стверджує Лозицька, неможливо в наш час простежити кореляцію епідеміологічних процесів. Раніше тільки Сонце, моделюючи інтенсивність космічних променів біля поверхні землі, періодично активізувало хвороботворні властивості організмів. Нині техногенна і іонізуюча радіація, вакцинація і застосування антибіотиків є набагато потужнішими чинниками впливу на бактерії та віруси. А розвинена транспортна мережа впливає на їхнє розповсюдження.
Виходить, що останнім часом людство досягло такого рівня розвитку, коли його вплив на природу цілком зіставний із впливом Сонця. На жаль, вплив цей переважно негативний. Що ж стосується впливу нашого світила на психіку людини та соціальні процеси в суспільстві, то, на думку Н. Лозицької, такі закономірності належать до сфери фантазії, і автори, які намагаються довести його реальність, просто не враховують всього різноманіття чинників, які впливають на стан особистості, не кажучи вже про соціум. Погодьтеся, серію терактів у Нью-Йорку та Вашингтоні, які готували не один місяць, важко назвати спонтанною. А на стан психіки терористів-смертників 11 вересня навряд чи надто вплинуло Сонце. Адже день цей було свідомо визначено задовго до спалаху його активності. Не менш скептично ставиться Наталія Йосипівна і до тверджень про взаємозв’язок кількості сонячних плям і стану здоров’я та смертності дорослого населення. А публікація даних про сонячну активність, з точки зору фахівця, з одного боку, не дасть непідготовленому читачеві жодної корисної інформації, а з другого — може спровокувати погіршення самопочуття у людей із вразливою уявою і таких, що піддаються впливу.
Про що сперечаємося?
Останнім часом у людства увійшло в моду списувати власні прорахунки на загадкові сили природи. Справді, катастрофа літака чи вибух реактора набагато зручніше пояснити кількістю плям на найближчій зірці, а не прорахунками системи, неспроможним плануванням чи недостатньою підготовкою персоналу. До речі, за словами Наталії Лозицької, Чорнобильский вибух до сонячної активності взагалі не має аж ніякого стосунку, перед аварією та 26 квітня жодних незвичайних процесів не спостерігалося. Але навіть якщо все, що пишуть про вплив Сонця на наше життя, — правда, і тоді нам не варто забувати слова Олександра Чижевскього про те, що «Було б зовсім безпідставно припускати, що відомий стан сонячної діяльності є безпосередньою причиною тих або тих катаклізмів. Такий висновок був би зовсім неправильним». У тому сенсі, що та або та подія «мала б мати місце і без впливу сонячних чинників».
Комусь такі твердження можуть видатися надуманими. В кінцевому підсумку багато які закономірності, і вгадані великим ученим, і виведені його прихильниками, бездоказні. Але з висновком прихильників космізму сперечатися навряд чи хтось буде. Він полягає в тому, що людству в цілому і кожному з нас окремо треба бути дещо обережнішим у своїх діях. Принаймні, в дні сонячної активності. З цим не можна не погодитися. Країні, в якій громадяни вчасно отримують гідну зарплату, дотримуються законів, правил гігієни й техніки безпеки, піклуються про оточуюче середовище й регулярно перевіряють справність використовуваної техніки, кількість плям на Сонці навряд чи завдасть якоїсь шкоди. Навіть у свій пік.