Неприємне це слово — дискримінація. Влада воліє подавати справу так, немов це явище відійшло в минуле і сьогодні ні на рівні законів, ні на рівнях підзаконних актів і повсякденної практики дискримінації немає тому, що не може бути ніколи.

Ваш кореспондент був присутній на «круглому столі», де обговорювався проект звіту щодо Латвії «Програма моніторингу процесу вступу до ЄС — захист меншин». Цей документ — своєрідну альтернативу державному звіту із згаданої проблеми — підготували недержавні Інститут відкритого суспільства і Латвійський Центр з прав людини та етнічних досліджень.

Треба було чути, як завзято запрошені чиновники протестували проти таких, наприклад, формулювань проекту:

— У державній програмі є також тенденція уникати будь-яких згадувань міжнародних стандартів з прав людини та антидискримінаційних заходів. Це особливо слабкий бік, зважаючи на відсутність у Латвії всеохоплюючих законодавчих рамок, які забезпечують запобігання дискримінації, захист і розвиток прав меншин. У Латвії немає всеохоплюючого антидискримінаційного законодавства, що відповідає директиві ЄС про расову рівність. Латвія ще не ратифікувала Рамкову конвенцію про захист прав національних меншин (підписану 11 травня 1995 р.) та Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин, вона також не прийняла всеохоплюючого закону про меншини. ... Вона не згадує про занепокоєння меншин і громадянського суспільства дискримінацією в доступі до робочих місць, державної служби тощо або про вимоги забезпечення різних прав меншин. Зважаючи на відсутність, окрім програми, політичних заходів у сфері запобігання дискримінації та забезпечення прав меншин, це — серйозна прогалина в програмі.

І хоча за «круглими столами», в ЗМІ, парламенті та на «тусовках» прибічників опозиції слова дискримінація, апартеїд, сегрегація тощо лунають давно, без наукових досліджень проблеми діалог з владою опозиції і деяких організацій нацменшин нагадував діалог глухого зі сліпим. 

І ось таке дослідження з’явилося. Політолог Артіс Пабрікс із згаданого Центру опублікував звіт «Етнічні пропорції, зайнятість і дискримінація в Латвії». Якщо кількість латишів у законодавчій та виконавчій владі громадськості була більш-менш відома, то етнічні пропорції у сфері підприємництва опубліковано вперше.

Серед усіх співробітників міністерств латиші становлять 92%. У деяких міністерствах ця цифра наближається до 100%, зате в Управлінні місць ув’язнення МВС латишів лише 37%, росіян — 46%, решта — інших національностей. У місцевих органах влади також переважають латиші навіть у тих регіонах, де вони в меншості. Обумовлено це тим, що майже третина населення (здебільшого — нелатишів) не отримала політичних прав. А процес натуралізації відбувається дуже повільно.

У Сеймі склад змінюється, але ніколи кількість латишів у законодавчому органі не опускалася нижче 80%. Серед співробітників найбільших компаній частка латишів від 33% до 100%, що значно точніше від-биває етнічну ситуацію в країні, адже частка латишів у населенні —58,8%. У бізнесі на «п’ятий пункт» звертають увагу в останню чергу...

Поєднання цифр 92% (виконавча влада) і 80% (законодавча) з 58,8% (усе населення) дає підставу критикам казати, що в Латвії створено не демократію, а етнократію.

Рига.