Хіба таке може бути? Заєць несе яйця? Це для нас, дорослих, вигадка, а маленькі діти в Німеччині та деяких інших країнах у це вірять. Вони з нетерпінням чекають Великоднього ранку, щоб побігти в сад, туди, де напередодні сховали кошики, застелені соломою. У них неодмінно мають бути крашанки, а можливо, ще й солодощі чи інші подарунки.
У Німеччині навіть є спеціальні поштамти, схожі на різдвяні — ті, що у Святого Миколая. Діють три поштові відділення пасхального зайця. Якщо діти своєчасно надішлють туди листа, отримають відповідь від цього казкового персонажа.
Є і пасхальні зайці, призначені для їжі: їх виготовляють із марципана чи шоколаду.
Звідки взявся великодній заєць, яке його походження? З яйцями все зрозуміло — це прадавній символ життя, звідси й ритуал їх розфарбовування. Походить він ще з язичницьких часів, пристосувавшись до нової релігії. А до чого тут куцохвостий?
Почати доведеться з того, що у значній частині індоєвропейських мов назва самого свята починається зі звуків «паск». І не тільки індоєвропейських. По-турецьки — paskalya. Бо все походить з одного кореня — від слова песах (іврит). А от по-німецьки — Ostern. Це давньогерманська назва богині ранкової зорі. Те саме, що для древніх римлян Аврора. Виходить, що й сама ця назва дохристиянська. Ostern була символом відродження, символом весни.
У «Католицькій енциклопедії» зазначається: «Великдень увібрав до себе багато язичницьких звичаїв на честь повернення весни. Яйце є символом відродження життя ранньої весни... Кролик — це язичницький символ, і він завжди був символом родючості». «Кролик», бо в англомовних країнах, куди німецькі переселенці привезли традицію великоднього зайця, трохи змінили назву.
До релігії походження цього звичаю не має жодного відношення хоча б тому, що Біблія відносить зайця, тому що в нього немає роздвоєного копита, до числа нечистих тварин, які не тільки не можна вживати в їжу, а й торкатися до них.
Фото з сайту http://commons.wikimedia.org.
