Укр | Рус
Прес-конференція Генерального прокурора України Юрія Луценка. Відео! Висновки щодо Звіту Жерара Штудмана за результатами його візиту в Крим надіслано Генеральному секретарю Ради Європи Турбйорну Ягланду На сьомій сесії Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму і Сенату Республіки Польща обговорили роль міжпарламентської складової в умовах військової агресії з боку Росії. Відео! Андрій Парубій: <<Має бути довготривале припинення вогню. Тільки це може стати ґрунтом для того, щоб ми могли вести дискусію по виборах на Донбасі>> Російські війська готуються <<пробити>> сухопутний коридор до Криму - РНБО В Україні знайшлася ще одна вкрадена в Голландії картина - ЗМІ <<У співпраці України, Польщі та Литви є велика перспектива>>, - Андрій Парубій Україна з початку року втратила в АТО 42 бійців <<Африканський Піночет>> отримав довічне За час АТО бойовики вбили близько 10 тисяч українців - РНБО Єврокомісія готує допомогу Україні для захисту від санкцій РФ Генерал Кульчицький: Дійти до Москви і стріляти до останнього патрона Росія зобов'язання за Мінськими домовленостями не виконує, санкції треба продовжити - спікер парламенту Литви НАБУ розпочало розслідування за заявою В.Трепака Прес-центр АТО: підрозділи Збройних Сил України не залишили позиції в районі Зайцевого, Гнутового та Авдіївки!
загрузка...
На головну
27.05.2015

Віктор ШОКІН: «Нікому не дозволено переступати межу професійної етики, гідності і совісті»

Олександра ПРИМАЧЕНКО.

Нині у нашого суспільства великі очікування і запити на нову прокуратуру і на нові обличчя в ній.
Замість: «Чого зволите?» — має працювати закон, перед яким мусять бути всі рівні — як ті, хто вчора розстріляв майданівців, так і ті, хто сьогодні при владі сидить на корупційних схемах. Своїми думками на ці та інші теми з нашим кореспондентом ділиться Генеральний прокурор України Віктор Шокін (на знімку).

— Вікторе Миколайовичу, ви не нова людина в прокуратурі і, напевне, йшли на цю посаду, маючи програму-мінімум і програму-максимум. У чому полягає ваша місія?
— Я вважаю, що лише не впевнені в собі люди мають програму мінімум, у мене є лише програма-максимум. Вона полягає в тому, щоб започаткувати нову прокуратуру, в якій працюватимуть нові, молоді люди, 30-40 років. Вважаю, що люди цього віку вже мають певний досвід і найбільше здатні працювати, думати. Звісно, мають бути і консультанти, але не в плані застосування права, а в розумінні життєвого досвіду.
Я мрію, щоб до прокуратури прийшли саме такі люди — прогресивні, налаштовані, перш за все, на служіння державі Україна, а не парламенту, президенту чи комусь іще. Бо лише за цієї умови можливе існування самої держави Україна, для чого необхідне також виконання законів, дотримання принципів верховенства права, правосуддя. На жаль, парламент сьогодні не дуже справляється із прийняттям законів, що можуть задовольнити актуальні потреби держави, і не тільки в питаннях юриспруденції.
— Йдеться про якість законів?
— Безумовно. А також про тривалі процедури їх прийняття.
Прокуратура вже позбавилася загального нагляду, а найближчим часом і слідства. Це правильно, бо це не її функції, передбачені Конституцією. Але найпершим для прокуратури має бути людина — її захист, право, роз’яснення їй її обов’язків, адже чимало людей не орієнтуються в цьому. Он на столі — цілий стос листів народним депутатам, де я роз’яснюю їм, що сьогодні прокуратура вже не та, що була раніше. У нас немає загального нагляду, колишніх повноважень, ми уже не можемо проводити ті перевірки, вносити подання тощо. Так от, якщо народні депутати, маючи штат помічників, консультантів, часто не можуть правильно зорієнтуватися, то пересічний громадянин тим більше не знає своїх прав, де і як їх слід захищати.
Тому я обстоюватиму прокуратуру, яка би захищала, перш за все, людей. Люди, а потім держава, бо держава це і є люди. У тому числі й приватну власність людини. До речі, на мій погляд, вона має бути чітко виписана в законодавстві, а людина повинна мати можливість захищати її, у тому числі й зі зброєю в руках. На жаль, у нас це не зроблено. Я вніс в РНБО свої відповідні пропозиції, їх підтримали, в тому числі — Президент України. Ці пропозиції опрацьовуються, сподіваюся, що буде прийнято закон про зброю, реєстрацію, можливість її придбати і весь комплекс питань, що ними опікується МВС.
Отже, стратегічне завдання — зробити в повному розумінні нову прокуратуру. Таку, що буде максимально функціональною, дуже швидкою в реагуванні на порушення закону з боку держави стосовно людини і навпаки.
— Реалізація вашої програми значною мірою визначатиметься законом, а процес його підготовки і прийняття від вас не завжди і залежить...
— На жаль. Ми не маємо законодавчої ініціативи, до речі — досі не можу зрозуміти, чому.
— Але ж прокуратура традиційно мала потужне лобі в парламенті.
— Нам треба не лобі. Це не те. Потрібно, щоб ми розробили закон, подали його. Якщо він хороший — його приймають і виконують. Якщо невдалий — його повертають, і ми допрацьовуємо. Якщо він взагалі не потрібний, нехай доведуть нам це, у тому числі — парламент.
— Настільки великим є отой люфт свободи прийняття рішень, який вище політичне керівництво делегувало нині Генеральному прокуророві?
— Я вам скажу дуже відверто і дуже просто. Коли свого часу мені цю посаду запропонували, це відбулося дуже швидко, і хоч як не дивно, зробив це пан Ярема (попередній Генеральний прокурор. — Ред.). Я дізнався про це тільки тоді, коли ми з ним приїхали до Президента. Віталій Ярема подав рапорт про свою відставку, і в тому рапорті було написано, що він просить призначити Генеральним прокурором України свого заступника Шокіна Віктора Миколайовича. Я був трохи здивований, бо хоч ми з паном Яремою співпрацювали, але в багатьох питаннях однодумцями не були. Так от, сталося це близько 15.00 9 лютого, а 10 лютого о 14.00 за мене вже проголосував парламент. До цього в мене не було співбесід з Президентом. Коли я прийшов до нього, бо мусив мати своє розуміння майбутньої роботи, він мені сказав: роби згідно з законом.
Головним для мене було кадрове питання. Ви знаєте, що кадри вирішують все, але кадри якісні. Я знав, як завжди відбувалися призначення в системі прокуратури. Не тільки при панові Яремі, а й раніше, власне, завжди. Існувала усталена практика, відповідно до якої прокурорські кадри погоджувалися нагорі. Я навіть чув, що був якийсь підписаний одним із колишніх президентів документ, відповідно до якого Генеральний прокурор повинен погоджувати з ним кандидатури вищих посадових осіб прокуратури. Я такого документа ніколи не бачив, але відповідна практика була. Я сказав Президентові: ви мені довірили, дайте мені можливість формувати кадри відповідно до свого бачення і розуміння. Тоді я зможу відповідати за них і за роботу прокуратури. Президент погодився.
Усіх: прокурорів областей, їх заступників я призначав сам. Я не йшов до Президента, не дзвонив йому, не питав — можна чи ні, не водив людей і не показував резюме. Наскільки мені відомо, до мене це робили всі Генеральні прокурори без винятку.
— Ви ініціювали створення реєстру проваджень злочинів, скоєних під час Революції Гідності. Це правильне рішення, але дуже запізніле — хоч від вас це й не залежало, бо втрачено півтора року. Чи є у вас підстави вважати, що майданівські справи все-таки матимуть логічне завершення?
— Я маю таку надію, і вона є обґрунтованою. Що стосується реєстру. Раніше я ніколи не мав стосунку до цих кримінальних проваджень. Коли почав цікавитися, скільки в нас взагалі таких кримінальних справ? Принаймні, проваджень по Майдану. Виявилося, що цього ніхто не знає. Ні начальник управління, ні процесуальний керівник... Якось я серед ночі прокинувся з думкою про те, що слід починати із систематизації цих кримінальних проваджень.
Зібрав усіх до цього причетних і сказав: ось моє бачення, доповнюйте його своїм, разом виробляємо критерії, але за тиждень-два я повинен знати, скільки всього кримінальних проваджень стосується Майдану. Не Євромайдану чи, приміром, Автомайдану, а всіх злочинів, скоєних під час Революції Гідності.
Коли ми ознайомилися з цим реєстром в остаточному варіанті, я побачив, що мої підлеглі виконали титанічну і справді дуже кваліфіковану роботу. Її результат тепер доступний кожному. Хочете поділитися інформацією, підказати щось слідству — будь ласка, робіть це у будь-який спосіб, хоч і анонімно! На сайті вказано телефон гарячої лінії, електронна адреса. Ми все це ретельно оброблятимемо і перевірятимемо, бо жоден слідчий не може знати все те, що знає народ.
— Почувши про цей реєстр і запрошення надавати будь-яку інформацію стосовно тих подій, подумалось, що ви потонете у ній. Маєте величезний обсяг повідомлень?
— На жаль, ні. Загалом на сайт зайшло близько 2 тисяч відвідувачів, а от повідомлень було всього 5 (станом на 22 травня. — Ред.).
— Не очікувано, а з чим ви це пов’язуєте?
— Не знаю, це справді дивно. Я наголосив на одній із прес-конференцій: ви так хотіли бачити, що і як ми робимо — дивіться і подавайте будь-які свої пропозиції!
Створено і вже діє управління з розслідування злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів, яке досліджуватиме діяльність посадовців Генеральної прокуратури, МВС, СБУ під час Майдану. Давайте факти, будь-яку інформацію про те, хто перешкоджав розслідуванню.
— Ще з днів роботи парламентської тимчасової слідчої комісії був очевидним саботаж працівників міліції, які нізащо не хотіли розслідування вказаних справ. Міліціонерів вразила така собі вибіркова амнезія щодо майданівського періоду, і їхнє керівництво всіляко потурало їм у цьому. Можна якось «вилікувати» їх, змусити пригадати ті події, ви маєте важелі для цього?
— Можна, і ми виліковуємо. Ось одне із останніх прикладів. У Харкові затримали співробітників «Беркута». Коли прийшли наші слідчі, вони звернулися до одного із керівників харківського «Беркута», котрий працював раніше і залишався на посаді. Так от, він надав всіляке сприяння слідству, повністю підтримав нас.
Люди розуміють, що зло повинно бути покаране. Покарання має бути невідворотним. А ще є суто людське ставлення до Майдану, до цих убивств та інших страшних речей, що трапилися в той час.
Так, ще є кругова порука, але я вважаю, що цю ситуацію можна зрушити. Просто люди мають побачити, що справді щось робиться. А я думаю, що вони вже бачать прогрес, хоча, можливо, і не все іде так, як хотілося б. Ми робимо свою справу. Ця кругова порука поки тримається, але нові люди, що зараз приходять в парламент, органи і прокуратури, МВС, СБУ, будь-які громадські організації — вони вже інші, мають інші цінності, інше бачення, і це дуже добре.
— На Майдані гинули люди по обидва боки барикад. Ви розслідуєте всі смерті і поранення?
— Обов’язково. Я вважаю, що обов’язково слід знайти об’єктивну істину. Тому що були випадки, коли, виконуючи злочинний наказ, фактично ні за що гинули співробітники міліції. У цьому були винні їхні командири, які віддавали такий наказ, наприклад, стояти на смерть. І гинули правоохоронці, які виконували наказ чесно, бо вони давали присягу... Вони не знали, чи злочинний цей наказ, не могли оцінити його в тій обстановці. Якби змогли, то, мабуть, вони не виконували б його. Майданівці ж почали відповідати, коли їх стали бити і вбивати. Що маєш робити, коли в тебе стріляють? Відповідати, захищатися. Як і тепер на сході, під час так званого перемир’я.
Я вважаю, що в кожному кримінальному провадженні повинні бути досліджені всі обставини. А яка вже буде дана їм потім кваліфікація — то вже інша справа і це буде згодом.
— Минуло вже понад два місяці, як СБУ оприлюднила інформацію про третю силу, що брала участь в подіях на Майдані, помічника президента РФ Суркова, який начебто «керував групою снайперів під час розстрілу майданівців». Докази голова СБУ Наливайченко мав передати вам.
— Як випливає із коментаря начальника Управління спецрозслідувань ГПУ, цього досі зроблено не було...
— Ви маєте інформацію з приводу тієї провокації з побиттям студентів, що стало ключовим епізодом, без якого не виключено, що Майдан би завершився?
— Це не факт. Я не хочу передчасно давати якісь коментарі з будь-якого епізоду, тому що до кінця він не досліджений. Скажу, наприклад, що деяких нинішніх народних депутатів бачили зі зброєю на Майдані. Що вони робили там, невідомо. Ми досліджуємо це питання, але давати коментарі ще зарано.
— Ви розслідуєте злочини, пов’язані з Майданом як скоєні злочинною організацією, відповідно до статті 255 Кримінального кодексу України...
— На жаль, цього не було зроблено своєчасно, і я вважаю це великою помилкою. Якби спочатку ішли цим шляхом, це було б ефективніше: доводили би, що особа створила злочинну організацію, а в неї ввійшли решта, і співробітник ДАІ, і співробітник «Беркута», прокуратури чи суду, що виносив рішення незаконні... В такому разі все пішло би добре, хоча, можливо, і буксувало би на початку. Але сьогодні уже сам факт участі в цьому злочинному формуванні становив би склад злочину. На жаль, ми вже не зможемо повернутися до вихідної точки розслідування, час сплинув, але та піраміда з Януковичем нагорі залишається.
— Але у статті 255 КК ідеться про організацію, «створену з метою скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину». А ми по суті говоримо про чиновників держави, яка існувала цілком легально. У ваших опонентів із представників колишньої влади зазвичай чудові юристи, а тут наче є певна штучність...
— Я не бачу в цьому проблеми. Просто слід якісно розслідувати, якісно готувати відповідні процесуальні документи. А ще, звісно, потрібне бажання суду винести об’єктивний, законний вирок, що ґрунтується на поданих доказах, а не на телефонному праві або інших таких моментах.
(Генеральний прокурор відповідає на дзвінок. Телефонують із запитанням щодо дозволу взяти одного із прокурорів на хабарі. «Добро» отримують одразу).
— За той час, що ви обіймаєте посаду, вже є реальні результати щодо встановлення ролі правоохоронців у подіях Революції Гідності? От, наприклад, прокурорів?
— Так, у нас є всі підстави вважати, що деякі співробітники Генеральної прокуратури і деякі прокурори на місцях, умисно чи ні, поки що сказати не можна, перешкоджали розслідуванню кримінальних проваджень по Майдану. За моїм наказом підготовлено документ, що стосується діяльності кожного Генерального прокурора в певний період часу: від початку Майдану до сьогодні. Це прокурори Пшонка, Махніцький, Ярема і Шокін. У цьому узагальненні, відповідно до ретельно опрацьованих європейських критеріїв, які я трохи доповнив, до кожного із Генеральних прокурорів по кожному пункту виписано всі позитивні і негативні сторони.
Це буде одним із документів щодо діяльності прокуратури в часи Майдану і після нього, що досліджуватиметься слідчими. Це дуже велика праця, цю роботу виконали ті ж фахівці, які так само фахово створювали реєстр, про який ми говорили.
— Тобто в цьому узагальненні ідеться не лише про персоналії і діяльність Генеральних прокурорів, а про роботу прокуратури за часів певного керівника?
— Звісно, без Генпрокурора нічого не відбувається, і він відповідає за все. Тому буде досліджена не лише діяльність Генерального прокурора, а й усіх тих, хто в кінцевому підсумку підписував певний документ чи перешкоджав якимось іншим чином, а там є такі моменти.
Цей документ буде повністю готовий до кінця місяця.
— Ваші колеги не люблять часових рамок, але суспільство вже надто довго чекає на результат у майданівських справах. Ви маєте якісь визначені строки бодай для себе?
— Я дуже хочу, щоб усі ці справи були завершені в повному обсязі, але не хочу приурочувати це до чогось, приміром, до другої річниці Майдану. Водночас я вимагаю в усіх прокурорів областей скласти плани розслідування кожного кримінального провадження по Майдану в період Революції Гідності і вказати термін закінчення. Я зобов’язав прокурорів областей особисто затвердити ці плани. Навіть по тих провадженнях, що знаходяться у МВС. Більше того, я вимагаю, щоби було вказано перспективу кожного кримінального провадження. Може бути таке, що зробили все, але обвинувачення не довели, і громадськості слід нормально сприймати це.
Протягом тижня, до 29 травня, ці плани мають бути в Генеральній прокуратурі. Ми опрацюємо їх на предмет правильності, своєчасності тощо. Якщо прокурор області необґрунтовано завищить чи занизить цей термін чи припуститься будь-якого іншого суттєвого порушення, робитиму кадрові висновки. Я попередив, що прокурори областей персонально відповідають за кожне провадження, що стосується Революції Гідності.
— З вашої точки зору, люди в погонах зробили висновки із цих подій? Зокрема, що завтра може прийти нова влада і настати відповідальність за те, що ти незаконно робив для минулої влади вчора. Як вам здається, вашими колегами ці уроки сприйнято?
— Якщо й сприйнято, то не повною мірою. На жаль, доводиться звільняти декого не з тих, так з інших підстав. Я не кровожерлива людина за своїм характером, але межі нікому не дозволю переступати. Це межа професійної етики, гідності і совісті.

Продовження у наступних випусках.

Всі статті рубрики На головну