На тлі нинішніх негараздів у фермерському русі нинішнім очільникам варто пам’ятати, що саме фермери створили потужну ланку сучасної сільськогосподарської економіки.

 

Адже ще на зорі незалежності, у лютому 1991 року, на першому з’їзді Асоціації фермерів започатковано літопис українського фермера.


Уже у грудні 1991-го було ухвалено Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», проект якого був розроблений Асоціацією фермерів разом з науковцями Українського науково-дослідного інституту агропромислового виробництва (нині — Інститут аграрної економіки). У 1993 році вийшли «Рекомендації по організації селянських (фермерських) господарств в Україні» (автори: Саблук П. Т., Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М., Гайдуцький П. І. та ін.), що стали настільною книгою-дороговказом для усіх майбутніх фермерів. Ці та інші численні наукові праці — невід’ємна складова української аграрної реформи, вони увійшли до науково-практичної роботи «Трансформація аграрного сектору до ринкових умов господарювання», яка номінується і цілком заслуговує на присудження Державної премії України у галузі науки і техніки.


Проте нині фермерство переживає нелегкі часи. Постійно скорочується кількість охочих самостійно господарювати в умовах жорсткої експансії агрохолдингів, практично повністю згорнута державна підтримка і розпочата масована атака на податкові пільги для села. З величезною тривогою фермери очікують запровадження купівлі-продажу землі у разі припинення дії відповідного мораторію, оскільки вже мають практику «віджимання» орендованих ними угідь.


За таких умов фермерство дедалі більше згуртовується для захисту своїх інтересів. Передусім фермери стали активними учасниками обстоювання спеціального режиму ПДВ для аграріїв, внаслідок чого Верховна Рада не стала приймати відповідне рішення. Проте уряд не відмовився від своїх планів позбавити селян податкових преференцій, розглядаючи галузь як одну з найбільш прибуткових. Але чомусь мало хто говорить про те, що ця прибутковість штучна. Адже для фермерів ПДВ — це реальні, вкрай потрібні обігові кошти, тоді як для агрохолдингів — лише додатковий дохід.


Асоціація фермерів та приватних землевласників стала ініціатором створення та бере безпосередню участь у роботі Комітету захисту рідної землі. Нещодавно фермери провели під стінами Верховної Ради України акцію протесту проти негайного запровадження ринку землі. Сподіваємося, що вона вплинула на рішення профільного комітету і допоможе депутатському корпусу не допустити авантюрного запуску купівлі-продажу найбільшого багатства України — її щедрих сільськогосподарських угідь.


Фермери вимагають від Кабінету Міністрів України та коаліції оголосити 2016 рік «Роком сімейної ферми», передбачити в державному та місцевих бюджетах кошти для підтримки сімейних фермерських господарств обсягом не менш як 1 млрд. грн., внести відповідні зміни до чинного законодавства з тим, щоб до кінця року в Україні було не менш як 100 тисяч таких господарств. У багатьох країнах сімейне фермерство є основою сільського господарства, то чому в Україні має бути інакше?


Фермери, для яких вітчизняне сільське господарство є основою існування, запровадили жорсткий моніторинг дій влади щодо подальшого реформування галузі, дотримання передвиборних обіцянок та програмних положень політичними силами. Зокрема, в рамках щорічної виставки «Фермер України-2015», де фермери демонструють свої здобутки та можливості, відбулися Всеукраїнські громадські слухання «Аналіз виконання Коаліційної угоди в частині реформи сільського господарства», на яких в черговий раз було наголошено на необхідності виконання своїх обіцянок членами коаліції. І такий моніторинг буде постійним.


Великі надії фермери покладають на вітчизняну науку. Маючи досвід плідної співпраці з науковцями із започаткування фермерського руху в Україні, спільного обговорення і пошуку шляхів розв’язання наявних проблем, фермери переконані, що уряд прислухається до обґрунтованих застережень агроекономічної науки і фермерів стосовно неприпустимості позбавлення державної підтримки приватного господарювання на селі. Це послабить конкурентоспроможність галузі на світовому ринку, призведе до втрати доходів селян і, як наслідок — до зменшення доходів держави. Адже без селянина не може бути Української держави, а без фермера — немає майбутнього.


Якщо у 1991 році фермерських господарств було лише 82, то у 2007 році — 43 450.


Тож сьогодні не можна нехтувати, з одного боку, такою потужною економічною складовою, а з другого — політичною. Фермери добре організовані й їхнє слово досить вагоме.

Іван ТОМИЧ, фермер, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України, народний депутат України четвертого скликання.