Операція «Ліквідація», або Регіон хоче, але не може

Сьогодні багато хто пам’ятає, як оселі, насамперед — сільських жителів, опалювалися так званими буровугільними брикетами. Використовувалися вони і в котельнях закладів соціально-культурної сфери. Йдеться не про добре відомі нині брикети, виготовлені з різного роду біоресурсів — стружки, дерев’яних трісок чи пожнивних решток рослинництва, а про буровугільні. Звичайно, такий вид палива сучасним не назвеш. Хто ним користувався, знає, що тепловіддача від нього значно менша, ніж, скажімо, від антрациту, а диму значно більше. Проте, по-перше, холод знімає чимало запитань, по-друге, вартість такого палива відчутно нижча, ніж традиційних, а, по-третє, вже давно існують технології, що дозволяють отримати з бурого вугілля безліч інших надзвичайно важливих і потрібних продуктів.

Стан справ

На території Кіровоградської області 12 родовищ бурого вугілля Олександрійського та Ватутінського геолого-промислових районів Дніпровського буровугільного басейну. Розвідані запаси колись популярного палива становлять 750 млн. т, а це майже 2% від загальних покладів вугілля в Україні. Запаси вугілля промислових категорій у межах полів діючих підприємств — 67 млн. т.

Але є одне «але». Сьогодні 15,3 млн. т перспективного палива затоплено в розрізі «Морозівський», що входить до складу ДП «Бурвугілля». Видобуток тут не проводиться з 2006 року. А саме підприємство позбавлене спеціального дозволу на користування надрами та перебуває в стадії ліквідації. Схожа ситуація — на напівзатопленому розрізі «Костянтинівський», що у складі ДП «Трест «Олександріярозрізобуд» з понад 52 млн. т вугілля, видобуток якого не проводиться тут з 2008-го. Фактично розріз перебуває під 30-метровим шаром води. Гірничошахтне та технологічне обладнання потребує капітального та поточного ремонтів, автобульдозерна техніка — повної заміни. Спеціальний дозвіл на користування надрами теж відсутній. У серпні нинішнього року все майно ДП «Трест «Олександріярозрізобуд», яке перебувало у податковій заставі, реалізоване на цільовому аукціоні.

Шахта «Новомиргородська» затоплена разом із шахтним обладнанням та на підставі відповідних техніко-економічних обґрунтувань і постанови уряду підлягає ліквідації. Хоч ліквідаційна процедура, що триває майже 20 років, остаточно не завершена й досі. Ще 2,2 млн. тонн має розташована поруч із шахтою «Новомиргородська» резервна ділянка «Пурпурівська лінза №1». Перспективною для розвідки є й «Пурпурівська лінза №2», запаси якої становлять близько 3 млн. тонн. Але навіть за таких, порівняно невеликих, запасів ці родовища вважаються перспективними, адже вугільні пласти залягають на глибині від 4 до 60 м. Їх видобуток можна проводити дешевим відкритим способом. Розвіданих тут запасів вистачить на видобуток протягом 25—30 років.

Спеціальний дозвіл на користування надрами терміном на 20 років отримало ТОВ «Гірник» для розробки південної лінзи Протопопівської ділянки Бандурівського родовища, що має близько 15,6 млн. т.

Трохи історії...

Відсутність комплексного підходу до розвитку буровугільної галузі та використання бурого вугілля, у тому числі і як палива для ТЕС та ТЕЦ, почала виявлятися ще 2000-го.

Вирішенню проблеми мала сприяти програма «Українське вугілля», прийнята у вересні 2001 року. Документом визначалися підприємства, які належало добудувати та реконструювати, провести технічне переоснащення тощо. Проте в ході її реалізації стало зрозуміло, що належну підтримку буровугільній галузі держава надати не може.

Розпочате ще 1983-го будівництво розрізу «Костянтинівський» кошторисною вартістю 475 млн. грн. так і залишається незавершеним. Те саме і на розрізі «Морозівський».

Фактично було припинено технічне переоснащення й підприємств із виготовлення брикетів та ТЕЦ. Зношеність основних фондів ТЕЦ досягла понад 60%, брикетних фабрик — 80%, залізнично-транспортного обладнання — 86%. Протягом багатьох років обсяги видобутку вугілля падали, виникла заборгованість із заробітної плати шахтарям та інші негаразди.

Державне управління неефективне

У 2004 році 11 структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля» передали в оренду. Проте ситуація на краще не змінилась. Орендарі не отримали належної державної підтримки, яка мала б надаватися згідно з постановою уряду від 21 серпня 2003 року №1311. Не краща ситуація й на шести дочірніх підприємствах ДХК, що залишились у державній власності.

У квітні 2009-го термін дії договорів оренди ЗАТ «Енерговугілля» п’ятьох структурних підрозділів «Олександріявугілля» — розрізу «Костянтинівський», Олександрійської ТЕЦ-3, Олександрійського рудоремонтного заводу, брикетної фабрики «Димитрівська», управління з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання — закінчився. Протягом дії договору підприємства не розвивалися, а державне майно руйнувалось. В 2011 році щодо ЗАТ «Енерговугілля» порушено справу про банкрутство. Підприємства, які перебували в оренді товариства, передали на баланс ДП «Трест «Олександріярозрізобуд». Тим часом розпочалася ліквідаційна процедура й щодо самого тресту.

Ще шість структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля» — розріз «Морозівський», брикетна фабрика «Байдаківська», Олександрійське вантажно-транспортне управління, Олександрійська ТЕЦ 1-2, Олександрійське райенергоуправління, ремонтно-будівельне управління — передані 2004-го в оренду ТОВ ІВОК «Експлерент», теж доведені до критичного стану. Договори оренди розірвані в судовому порядку, а майно підприємств повернуто до сфери державного управління. Нині залишаються невирішеними питання погашення заборгованості з заробітної плати (з нарахуваннями, пенею та штрафними санкціями сума перевищила 70 млн. грн.), сплати внесків до Пенсійного та інших фондів, соціального захисту працівників тощо. 

Що робити?

Щоб якось подолати кризову ситуацію та не допустити соціального вибуху, Мінвуглепром України 2007 року передав державне майно ДХК «Олександріявугілля» на баланс виробничого об’єднання з видобутку бурого вугілля та його переробки «Бурвуглекомплекс». Пізніше створюється державне підприємство з видобутку бурого вугілля «Бурвугілля» шляхом виділення зі складу ВО «Бурвуглекомплекс» на базі майна розрізу «Морозівський», Олександрійського районного енергоуправління та Олександрійського ремонтно-будівельного управління. Та вже в січні 2012-го Кабмін у рамках плану заходів з поетапного вирішення проблемних питань у буровугільному комплексі Кіровоградської області передбачає ліквідацію ДП «Бурвугілля». Ліквідаційна процедура триває досі. Але й на це фінансування теж майже відсутнє.

У результаті всіх цих дій видобуток бурого вугілля повністю припинено з 2008-го, а керівництво регіону докладає надзвичайних зусиль, щоб зрушити буровугільний пласт з мертвої точки. 

Вихід: залучення перспективного інвестора

Кіровоградська ОДА здійснює системний пошук вітчизняних та іноземних інвесторів. З цією метою 2011-го підписано меморандум про наміри з китайською корпорацією Chіna Coal Technology and Engіneerіng Group. А в 2012-му за ініціативи ОДА, у рамках зазначеної співпраці, Кабмін навіть видав розпорядження «Про затвердження плану заходів з поетапного вирішення проблемних питань у буровугільному комплексі Кіровоградської області». Проте...

Сьогодні серед потенційних інвесторів — швейцарська холдингова компанія Hydrogen Power Holdіng з пропозицією реалізувати на базі Олександрійського буровугільного комплексу міжнародний інвестиційний проект «Воднева енергетика». Цей «зелений» проект передбачає будівництво технологічного комплексу парокисневої газифікації буровугільної сировини на базі розрізу «Костянтинівський» з використанням останніх технологічних досягнень провідних компаній Німеччини. Реалізація проекту передбачає видобуток 3,3 млн. т бурого вугілля на рік. Вартість проекту — 13,5 млрд. грн. А також — газифікація вугілля з отриманням губчастого заліза. Інвестор — той самий. Вартість проекту — 9,9 млрд. грн.

Цікава пропозиція від ТОВ «НВП «Інтехпроект» з Німеччини про створення спільного підприємства з іноземними інвестиціями для будівництва на базі розрізу «Морозівський» та спільної експлуатації заводу гірського воску, а також будівництва ТЕЦ на 30 МВт на бурому вугіллі для забезпечення Олександрії централізованим опаленням та гарячою водою як альтернативи газовим котельням. Вартість проекту — до 57 млн. дол. США. Передбачається створення до 1500 нових робочих місць.

Проект глибокої переробки бурого вугілля — на синтетичне, дизель та/або авіаційне паливо — запропонувала компанія «Polar Stars Group». Поки що робота над інвестиційними пропозиціями триває. Так, принаймні, переконують у Кіровоградській ОДА.

Замість епілогу

У березні поточного року Кабінет Міністрів України дав доручення про додаткове опрацювання порушених у депутатських запитах народних депутатів Анатолія Кузьменка та Костянтина Яриніча питань щодо вжиття термінових заходів, спрямованих на відновлення функціонування буровугільного комплексу Кіровоградської області.
...Закінчується рік. Жодних зрушень. Скільки ще чекати?

Кіровоградська область.

Редакція вдячна департаментам інфраструктури та промисловості Кіровоградської ОДА за сприяння в підготовці матеріалу.

ДОВІДКОВО

Розробка єдиного в Україні родовища бурого вугілля з запасами майже 800 млн. тонн, яке є енергетичним ресурсом та сировиною для виробництва буровугільних брикетів, вуглелужних реагентів, гірського воску тощо, здійснювалась відкритим способом підприємствами ВАТ «Державна холдингова компанія «Олександріявугілля» (ДХК). До травня 2004 року в її складі налічувалося 17 підприємств. Річний видобуток сягав 12—14 млн. т, а виробництво брикетів — понад 4 млн. т. Буре вугілля було суттєвою складовою паливно-енергетичного балансу не лише України, а й кількох сусідніх країн. Його основними споживачами були електростанції та теплоелектроцентралі. А електрична енергія, отримана в результаті використання цього палива, була найдешевшою.

Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.