Дев’ятикласник Млинівської районної гімназії Вадим Степасюк для тутешньої кімнати-музею «Пам’ять» назбирав стільки цікавих експонатів, що їх вистачило б на окремий заклад.
— А ще наш юний слідопит в кімнаті-музеї проводить екскурсії для школярів, — каже учителька Млинівської гімназії, керівник клубу «Пошук» Марія Кравець. Розповіді про минуле гімназист базує на власноруч зібраних експонатах.
— Наш край — це історичний відбиток двох світових воєн, інших значимих подій та явищ, — розмірковує Вадим, — тож закономірно, що й понині знаходимо предмети з минулого. Я навіть не кажу про гільзи, набої, хоч це — перше, що трапилося мені. Боєприпаси пощастило знайти на рівному місці. Так, на колишньому військовому аеродромі, що був на околиці Млинова, на очі потрапила кулеметна стрічка. Як її досі ніхто не помітив? Вона лише наполовину вистріляна. Це, вочевидь, пряме свідчення першого бою на світанку 22 червня 1941 року, коли піднявся в небо льотчик Іван Іванов, який здійснив перший повітряний таран буквально через двадцять хвилин після початку війни. Іванов іще з кількома льотчиками зумів піднятися в повітря, а інші літаки залишилися на землі. Їх атакували фашистські бомбовози. Протиповітряна оборона, наскільки могла, відбивала ці атаки. А недовистріляна стрічка, припускаю, свідчить, що оборонців під час бою розбомбило. Зрештою, як і весь аеродром із десятками літаків. А ще більш реально про історію розповідають медальйони, знайдені на місцях колишніх траншей, речі солдатів, ветхі фрагменти деяких документів... Усе, що потрапляє до мене (чи сам знайшов, чи подарували), стараюся передати до гімназійного музею, щоб воно стало колективним надбанням і було пізнавальним для всіх, кого цікавить історія.
Поповнив Вадим Степасюк гімназійну колекцію й родинними реліквіями. Зокрема, нагородами свого діда, що воював на фронті. А також його похідною бритвою, яка здавна передавалася з покоління в покоління. Вона — з імператорським клеймом. Бритва прикметна тим, що не затуплюється. Нині юний слідопит переймається знайденим армійським казанком. Точніше, бійцем, якому належала ця посудина і яку він з невідомих причин залишив під час війни на млинівській землі.
— На казанку вишкрябано кілька слів, — каже Вадим. —Прізвище — Петро Мацоєв, 1908 року народження, з 8-ї роти стрілецького полку. Хто цей солдат Петро Мацоєв? На плитах нашого меморіалу його ім’я не значиться. Отже, він під час визволення Млинова не загинув. Дізнався, що частина, зазначена на казанку, проходила нашими теренами. Це все, що я розвідав. Але для мене — це ніби старт для нового пошуку. Інтуїтивно відчуваю, що про цього воїна вдасться довідатися більше, можливо, навіть налагодити зв’язок з його нащадками.
краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
Вадима Степасюка в історичний пошук відправив іменний солдатський казанок.
Фото автора.
