Дослідники пропонують включити до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО автентичне багатоголосся гурту «Червона калина» із села Лука Києво-Святошинського району, що на Київщині (на знімку). Як зазначив професор кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Іван Павленко, відповідно до процедури подання заявки в ЮНЕСКО науковцями складена облікова картка, де відображені характеристики гурту: автентичність, народність, спадковість від покоління до покоління тощо.
— Пісенній традиції, яку вже тридцять років зберігає та примножує «Червона калина», століття, а то й тисячоліття, — каже Іван Павленко. — У репертуарі гурту, організованого нинішнім художнім керівником Надією Лабунською, щонайменше 300 народних пісень різних жанрів. 275 записані й стали основою посібника для студентів музично-фольклористичних і філологічних спеціалізацій, який так і називається «Пісенна традиція села Лука».
— Усе, що ми співаємо, — каже Ганна Волошина, — почуте нами у нашому селі, від наших бабусь і матерів.
Під час презентації, яка відбулася у мистецькому салоні університету, Павліна Біла, Олександра Дмитренко, Антоніна Герасименко, Софія Нестеренко, Валентина Бражник, Марія Попова виконували чумацькі й козацькі пісні, найархаїчніший блок — весільні, веселі та жартівливі твори, народні романси, серед яких «Ти сива голубка». Репертуар «Червоної калини» з радістю переспівує народний ансамбль української музики «Роксоланія» Інституту філології КНУ та дитячий гурт «Коралі» із села Гореничі, що на Київщині, учасники яких майстерно реконструювали і «Їхали чумаки у Крим по сіль», і «Стоїть гора високая» та інші твори.
— У цих піснях — генетичний код українців, — продовжує розмову фольклорист доктор філологічних наук Олена Івановська. — Творчість «Червоної калини» ще раз засвідчує, що у нашої нації є великі духовні скарби і багата культура.
І лише за умови збереження цих скарбів Україна стане європейською цивілізованою країною.
Фото автора.
