Анна Тарапата (Рєзнік) — добре відома на Донбасі спортсменка (на знімку друга ліворуч). У Донецьку вона закінчила школу, Донецький інститут здоров’я, фізвиховання і спорту, стала майстром спорту з тхеквондо, шестиразовою чемпіонкою України, триразовим володарем Кубка України.
Життя Анни складалося дуже добре. Вона знайшла свою другу половинку, вийшла заміж, народила донечку, продовжувала займатися спортом, тренерською роботою.
Війна застала подружжя зненацька. Вони мешкали біля донецького аеропорту, і коли розпочалися активні воєнні дії, швидко зібрали речі і поїхали до Маріуполя.
— Ми з чоловіком дуже боялися за дворічну Дашу, — пригадує пережите Анна. — Якби не дитина, ми, як і більшість наших друзів, ще затримались би у Донецьку, щоб перечекати небезпеку. Принаймні, так тоді думалося. Ніхто не вірив у повномасштабну війну. Однак перечекати не вдалося — ні в Маріуполі, ні згодом у Києві...
Пошуки постійної роботи та житла привели подружжя до Черкас. Тут уже активно працювала громадська організація «Спільнота переселенців зі сходу України». Її лідер, колишній гравець донецького «Шахтаря», а згодом успішний підприємець Олександр Лавріненко, доклав усіх сил, щоб земляки не відчували себе покинутими.
— У Донецьку у нас було приватне житло, у чоловіка — своя станція техобслуговування поблизу донецького аеропорту. Звісно, під час бойових дій її зрівняли з землею, — продовжує розповідь Анна. — У Черкасах почала шукати роботу у сфері спорту, адже з дитинства не уявляла себе без тренувань, зборів, змагань. Я не тільки майстер спорту з тхеквондо, а й кандидат у майстри спорту з косікі-карате. З одинадцяти років була в олімпійській збірній команді України. У чотирнадцять літ, це був 2002-й, брала участь у чемпіонаті світу. У 2008-му була членом збірної команди України та брала участь у відборі на Олімпійські ігри...
Анна досить швидко освоїлась у Черкасах, хоча спочатку й були проблеми з орендою помешкання. Пригадує: протягом двох тижнів не могли домовитися з власниками квартир про довготривалий винайм житла.
Дізнавшись, що винаймають переселенці з Донбасу, квартироздавачі відмовлялися.
Урешті-решт квартиру подружжя знайшло, а Анна — собі роботу. Сьогодні вона тренує дорослих і дітей. Викладає техніку тхеквондо зі змішаних єдиноборств, навчає жінок фітнесу з елементами ударів. Є також група із самооборони для дівчат.
Роботу знайшов і чоловік Анни, хоча поки що йому не вдалося повернутися до улюбленого захоплення — виготовлення скульптур зі штучної криги. За словами Анни, у Донецьку у них ще був невеликий бізнес із виготовлення скульптур на різноманітні корпоративні і родинні свята, весілля та фестивалі. У Черкасах поки що на такі послуги немає попиту. Втім, вона чула, що раніше проводилися міські фестивалі крижаних скульптур.
Може, ще повернуться ті «старі добрі часи».
— Ми вже вважаємо це місто своєю домівкою, — завершує розповідь Анна. — У нас з’явилися нові друзі. Часто гуляємо з ними над Дніпром. Тут дуже красиво і зелено. Хоч іноді стискається серце за малою батьківщиною...
Черкаська область.
Фото надане Анною Тарапатою.
