або Як голова навчив земляків заробляти
Раніше у селі Снітків Мурованокуриловецького району у людей не було роботи. Тепер — не вистачає вільних рук. До них на заробітки сусіди просяться. Заробляти земляків, навіть пенсіонерів, навчив сільський голова Віктор Ольшевський. Як йому вдалося витягнути село з халепи безробіття?
Парадокс: працюють, як воли, а сидять без грошей
— Комерційна активність селян дорівнює нулю, принаймні у нашому селі, думаю, в інших не краща ситуація, — розповідає Віктор Ольшевський. — Кажу це не для того, щоб образити земляків. Вони працюють тяжко, як воли. Мають землю, доглядають худобу. А заробити живу копійку не виходить. За літр молока заготівельники дають менше, ніж коштує літр води. Що виростив на городі — не продати, бо нема можливості, село далеко від міста. Здавалося б, безвихідь. Я теж так думав: ну що можна в селі зробити? З’ясувалося, вихід є. Треба спочатку самому навчитися азів бізнесу, а потім інших вчити.
Співрозмовнику поталанило стати слухачем Академії лідерства офісу Ради Європи в Україні. Каже, набуті знання дали інструмент, вудку, якою можна ловити рибу. Пригадує, як на одному із занять його запитали, чи є робочі руки в селі? Звичайно, є. А чи є земля? Багато землі — і паї, і присадибні ділянки, а в сільської ради — площі резерву і запасу. На третє запитання: «Якщо є земля і є робоча сила, то чому в людей нема роботи?..» — відповіді не знайшлося.
— Я довго пояснював ситуацію, що паї люди здали в оренду холдингу, а там робочі руки не потрібні, у них все робиться сучасною технікою, — продовжує Віктор Ольшевський. — За оренду розраховуються переважно натурою — зерном чи іншою продукцією. На кілька мішків зерна не проживеш. Такі реалії не тільки у Сніткові.
— У центрі має бути не холдинг, не його високі врожаї, а людина, — казав викладач. — А створити умови для самореалізації людей — завдання обраної ними влади. Якщо таких умов нема, значить, не допрацьовує сільський голова.
Під час навчання Віктор Ольшевський зрозумів, що не можна замикатися тільки на холдингу з його зерновими, ріпаком і соняшником. Бо селяни з того нічого не отримують. Якщо інвестор не враховує інтереси простих людей, то навіщо селу такий орендар?
Як поєднати інтереси маленької людини і великого бізнесу
Поєднати інтереси мешканців Сніткова й інвестора вдалося за рахунок вирощування ягідних культур. Вони потребують робочих рук і дають гарний прибуток.
— Сільська рада має землі запасу і резерву, — каже пан Ольшевський. — Вони були в оренді, але орендар використовував їх нераціонально. Через суд скасували угоду про співпрацю. Створили фермерське господарство з вирощування ягід. Знайшли інвестора, якому потрібна така сировина. Це наш земляк. Запропонували йому участь у соціальному проекті зі створення робочих місць. Інвестор пішов назустріч землякам — так почалася взаємна співпраця.
Суть проекту: інвестору потрібна сировина, нею забезпечують місцеві селяни. І не тільки з вирощування на землях сільради. Дехто має ділянки малини, смородини у присадибних господарствах. Інвестор закуповує також і цей урожай.
Щоб більше зацікавити селян у вирощуванні ягід, інвестор запропонував охочим саджанці смородини. Безплатно. Їх отримали 29 жителів Сніткова, 40 селян з сусіднього села Курашівці, четверо — з Долинян, стільки ж — з райцентру. Кожному надали по 225 кущів, це приблизно на три сотки землі.
— Нас зимою навчали на тренінгах, як правильно висаджувати, доглядати, щоб мати гарний урожай, — розповідає пенсіонерка Валентина Гребенюк. — Ходили в клуб на заняття, як колись до школи. Приїжджали науковці з Вінниці. Здавалося б, що там особливого — смородину виростити. Але скількох секретів ми не знали!..
Жінка каже, що урожай збирати не складно. Бери стільчик, став під кущем — і обривай ягоди. Це може зробити малий і старий. У договорі не передбачено, що урожай обов’язково слід продавати інвестору. Хочеш — вези на базар, готуй варення або компоти. Але ж з 225 кущів! Усе одно найбільші обсяги діставатимуться інвестору, бо хто ще стільки тих ягід закупить.
Нині у селі збирають полуницю. Місцевих не вистачає для роботи. Приїжджають з інших населених пунктів, дехто аж за 20 кілометрів. Такі винаймають житло, кому ближче — повертаються після роботи додому. Віталій Кухар добирається на плантацію з сусіднього села Долиняни. Каже, за день на полуниці можна заробити до 300 гривень. Попереду — збирання малини, там ще більше рук потрібно. Восени дозріють яблука. Проект матиме подальший розвиток — інвестор нині в Австрії закуповує лінію з переробки ягід та фруктів. Її встановлять у райцентрі Муровані Курилівці.
Найдорожча — лохина
Які плоди дали людям у Сніткові роботу?
Найбільше посадили малини — 20 гектарів, з них 10 га уже плодоносять. Ще на 10 га росте лохина, площа полуниць становить 3,5 га, ожини — 1 га, гарбузів — 2 га. Ростуть фруктові та кісточкові дерева — 13 га вишень (планують розширити площу ще на 10 га), 100 га яблунь. Такий широкий спектр дає можливість забезпечити роботою людей з весни до пізньої осені, а обрізку дерев, формування крони здійснюють і взимку, — наголошує сільський голова. Почім продають ягоди? Малина — 40 грн./кг, полуниця — 25 грн., лохина — 100 грн., смородина — 10—15 грн.
Вінницька область.
Бізнес-арифметика
Сільський голова підрахував, скільки коштів зможуть отримувати господарі, які погодилися вирощувати в себе дома смородину. Для простішого обрахунку деякі цифри округлив. Отже, маємо 200 кущів смородини. Через рік з кожного врожай становитиме 1,5—2 кг ягід. 1,5 кг х 200 кущів = 300 кг. 1 кг х 10 грн. = 3000 грн. Це мінімум.
Коментар
Без гарантованого збуту діла не буде
Голова обласної асоціації фермерів Інна Кухарчук (на знімку):
— Без гарантованого збуту ягоди ризиковано вирощувати, — каже Інна Кухарчук. — Тому небагато фермерів беруться за таку справу. Хоча вона справді дає непоганий прибуток. Особливо від таких поки що не зовсім традиційних видів, як, наприклад, лохина. Ці ягоди закуповують за високою ціною. А вирощують її мало. Та й загалом ягідництво розвинуто тільки там, де поблизу є заводи з переробки. Там, де цією справою займаються, стверджують, що мають зиск. Ягідництво стало вигіднішим бізнесом, ніж, наприклад, виробництво молока.
Віталій Кухар: «За день на збиранні полуниць можна заробити до трьохсот гривень».
Сільський голова Сніткова Віктор Ольшевський: «Землі запасу і резерву у нас стали робочим місцем для селян, раніше вигоду з них мав тільки інвестор».
Фото автора.
