Останнім часом в ЗМІ почастішали поради, з яких випливає, що податок на нерухоме майно фізичним особам треба платити навіть тоді, коли фіскали не надіслали податкового повідомлення-рішення. Інакше нібито санкцій не уникнути. Наскільки це реально і чи можна дозволити собі не платити цього податку за 2015 рік?

Перш за все згадаємо, що з початку 2015 року змінилася база оподаткування об’єктів нерухомості — зменшився розмір площі нерухомого майна, який не підлягав оподаткуванню. Саме тому в цьому році значно збільшилася кількість осіб, які мають сплатити цей податок. Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України (ПКУ) податок сплачують власники нерухомості: з квартири/квартир незалежно від їх кількості — за кожен квадратний метр понад 60 кв. метрів загальної площі; з житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — понад 120 кв. метрів; з різних типів об’єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — понад 180 кв. метрів.

ПКУ встановлено, що обчислення податку здійснюється фіскальним органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п. п.266.7.1 п.266.7 ст.266), і сплачується він фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ). Таким чином, можна зробити висновок, що до обчислення податку та вручення власнику податкового повідомлення-рішення власник нерухомості платити податок не зобов’язаний. Це також стосується й самостійного (без виклику) відвідування контролюючого органу з метою отримання розрахунку. Нагадаю, що податкове повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити мають надсилатися (вручаються) платнику податку саме контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня (п. п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ), а відвідування власником нерухомості фіскалів є правом (а не обов’язком), яким він може скористатися для проведення звірення даних, наприклад, щодо нарахованої суми податку, розміру загальної площі об’єктів нерухомості, що перебувають у власності платника податку (п. п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПКУ).

Звісно, у податковій можуть зауважити, що є загальний порядок обчислення та сплати податків, передбачений ст. 31 ПКУ, за яким строком сплати податку визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому податковим обов’язком є обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ (ст.35 ПКУ). І саме це може стати підставою для нарахування санкцій власнику нерухомості, якщо він не сплатить до 30 серпня (а саме до цього дня мав закінчитися термін повідомлення, оскільки його повинні були надіслати платнику податку до 1 липня). Проте на цей аргумент митарів є такі контраргументи:

1. Так, справді, стаття 35 ПКУ встановлює податковий обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку, але ж у порядку, визначеному кодексом. А він встановлюється для кожного податку окремо (п.35.3 ст. 35 ПКУ). Отже, Податковий кодекс чітко встановлює, що податок із нерухомості обчислюється контролюючим органом (а не платником податку) і сплачується власником нерухомості протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення, в якому має бути вказано не лише суму податку, а і платіжні реквізити;

2. ПКУ не встановлює обов’язок власника повідомляти контролюючий орган про наявність об’єктів нерухомості. Це мають робити органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб (п. п.266.7.4 п. 266.7 ст.266);

3. Якщо перші контраргументи не спрацьовують, то варто згадати, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (у разі, якщо правові норми припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу) та принципі стабільності, за яким зміни до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому діятимуть нові правила та ставки. Останній принцип означає, що норми, якими було змінено базу оподаткування об’єктів нерухомості з 2015 році (Закон України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»), не можуть діяти, оскільки їх було змінено з порушенням принципу стабільності. Отже, податок з нерухомості з базою оподаткування, яку було запроваджено зазначеним вище законом, треба сплачувати лише у 2017 році з нерухомості, якою володіли в 2016 році.

4. До цього ж висновку можна також дійти через п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПКУ. Перший визначає, що ставки податку на нерухомість встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад. А другий визначає, що рішення про встановлення місцевих податків має бути офіційно оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування податків. В іншому разі, норми цих рішень застосовуються не раніше початку наступного бюджетного. Тобто, якщо до 15 липня 2015 року органом місцевого самоврядування не було прийнято і оприлюднено рішення про встановлення розміру податку на об’єкти нерухомості, то цей податок починає діяти не раніше 1 січня 2016 року.

Отже, правові підстави не сплачувати податок за володіння нерухомістю в 2015 році за новою базою оподаткування, щонайменше без наявності податкового рішення-повідомлення, є. Проте це питання кожен вирішуватиме для себе самостійно.