Минув рік відтоді, як на Волині почали масово з’являтися бурштинокопачі. В деякі дні вересня—жовтня 2015 року їх приїжджало в Маневицький район по декілька тисяч. Щоб припинити незаконний видобуток «сонячного каменю», залучалася значна кількість правоохоронців не лише з Волинської, а й з інших областей України. Подекуди їх кількість разом із лісовою охороною  перевищувала тисячу осіб. Яка ж ситуація в регіоні сьогодні, чи вдалося припинити розкрадання надр? Про це йдеться в матеріалі нашого власного кореспондента.

 

Бурштинову лихоманку пригашено, та чи надовго?


Одразу відзначимо: тонус напруження дещо знизився. Вже немає тих масових наїздів на Волинь бурштиновидобувачів з Рівненської, Житомирської та інших областей, як це було восени минулого року, коли їх рахунок йшов на тисячі. Не видно і тих перекошених від люті облич затриманих правоохоронцями копачів, які, здавалось би, готові піти на будь-який злочин, щоб продовжити свій незаконний промисел. Цьому сприяла рішуча позиція щодо припинення розкрадання «сонячного каменю» з боку більшості депутатів обласної ради, голови обласної ради Ігоря Палиці, голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, керівників силових структур. І ще одна обнадійлива новина: в області нарешті створено комунальне підприємство «Волиньприродресурс», яке поряд із збереженням інших природних багатств області, намагатиметься привести видобуток бурштину в законне русло. Його очолив фаховий геолог з багаторічним досвідом роботи в науково-дослідних і проектних інститутах, інженер-геолог, що працював у Республіці Туніс (Африка), на посаді радника голови обласної ради з питань використання і охорони природних ресурсів Веніамін Туз.


Так, в області чимало зроблено для припинення бурштинової лихоманки. Однак і сьогодні ситуація нагадує ту, в якій постійно перебувають мешканці сейсмонебезпечних районів. Коли в глибинах землі нагромаджуються невидимі сили, щоб згодом розрядитися катастрофічним землетрусом, а люди зі страхом очікують цього моменту. Так і тут ніхто не може гарантувати, що минулорічна ситуація не повториться. Адже інтерес до бурштину не зменшився. Про це свідчить нещодавня поїздка директора комунального підприємства «Волиньприродресурс» Веніаміна Туза та групи депутатів облради в район несанкціонованого промислу. Під час ревізії вони зафіксували ями, яким усього тиждень. Цікаво, що одна з них була лише за 300 метрів від блокпоста силовиків, які вже кілька місяців несуть тут службу. Що це — злодійські «понти» чи спокуса вартових теж пошукати легкого щастя?


Кілька тижнів тому правоохоронці затримали на місці несанкціонованого видобутку в урочищі Колодязь, що поблизу села Лісове, групу з 32 осіб. Потрапляють їм до рук і поодинокі добувачі бурштину. Не виключено, що це просто розвідники тих великих угрупувань, які готові у будь-який момент прибути сюди з інструментом, технікою, грошима.


Посуха теж буває союзником


— Видобуток бурштину не припинився, — підсумовує результати кількох поїздок в Маневицький район директор КП «Волиньприродресурс» Веніамін Туз. — Просто масштаби крадіжок значно зменшилися. Насамперед там, де можна працювати з лопатами, де вищі території. А на заболочених місцях копати не будеш. Там копачі використовують метод гідровимивання. Цього ж року літо і осінь у нас були сухими, в каналах немає води. Ось чому вони чіпляються до каналізованих річок: Чернявки, Оконки... Тож природа нам трохи допомогла.


— Створено комунальне підприємство. Що ви можете зробити?


— Народилося воно в муках. Питання ставилося ще за минулої каденції обласної ради. Більш як за півроку так і не спромоглися його створити. Ігор Палиця, новий голова обласної ради, запросив на роботу на посаду радника з питань надр і природних ресурсів. Погодився, коли познайомився з його програмою соціально-економічного розвитку області. Сказав тоді голові облради, що Волинь за природними ресурсами на душу населення посідає друге місце в Україні (це без бурштину), а за соціально-економічним розвитком — двадцяте. Тобто природні ресурси в нашій області використовуються неефективно, їм не надають тієї ролі, яку вони можуть відіграти саме у підвищенні рівня життя людей. Ігорю Петровичу вдалося сформувати групу людей, які підтримали цю ідею, так і створилося комунальне підприємство «Волиньприродресурс».


Щоправда, голова ОДА Володимир Гунчик пропонував назвати його «Бурштин Волині», — продовжує свою розповідь Веніамін Туз. — Але Ігор Петрович сказав, що ми займатимемося не тільки бурштином, а й всіма природними ресурсами, станемо таким центром, де формуватиметься наша стратегія щодо їх використання і охорони, щоб на нашій землі з’явився справжній господар. Насамперед хочемо дослідити, чому скоєно такий злочин, довідатися, яких він нам завдав збитків, оцінити роль усіх служб, організацій і установ, які повинні були б за цим стежити. Їх керівники мають відповідати за це. До речі, шурфи, де копали бурштин, засипали. А це ж місце злочину! Його потрібно було задокументувати. Нині цим займаємося.


Ми просили ліцензію на геологорозвідувальні роботи з дослідно-промисловою розробкою. Її отримати буде важко з однієї причини: колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, коли залишав свій пост, в останній день ще примудрився внести зміни до порядку надання цих спеціальних дозволів. Зробив це, знаючи, що вже в першому читанні було ухвалено закон про видобування і реалізацію бурштину, в якому головна роль при видобутку і вивченні належала комунальним підприємствам. Він же віддав перевагу державним підприємствам, які мають 100 відсотків акцій. Як наслідок, ми сьогодні не маємо права отримати спеціальний дозвіл без аукціону. А аукціон побудовано за принципом, хто більше заплатить за ліцензію. Звичайно, на що може розраховувати комунальне підприємство з його мізерними дотаційними бюджетними асигнуваннями? Тим більше, таке як наше — щойно створене. Але у нас є одна перевага: ми знаємо, як це робити, і впевнені, що візьмемо ситуацію довкола бурштину під свій контроль. І КП «Волиньприродресурс» працюватиме на всю Україну, зокрема і на волинську громаду.


Земля тут не скоро родитиме


Готуючи цей матеріал, ще раз переглянув відеокадри з минулорічної «бурштинової війни» на Волині. Тоді обійшлося без кровопролиття, хоч постріли і лунали... в повітря, попереджувальні. Все могло статися. Адже приїжджали і люди з кримінальним минулим, а також такі відчайдухи, які вже працювали в Рівненській, Житомирській областях. Наркотики, горілка додавали багатьом з них агресивності. Вони хотіли насадити на Волині свої порядки, безперешкодно грабувати її надра. На щастя, це вдалося зупинити. Але області завдано значних збитків. На великих площах знищено дерева, чагарники, ягідники. Ще не скоро на цій спотвореній незаконними копачами землі щось родитиме. Щоб це не повторилося, потрібно об’єднати зусилля місцевих громад і держави, має бути вироблена єдина політика щодо видобутку і реалізації бурштину. Це легше буде зробити, коли Верховна Рада ухвалить відповідний закон.

Волинська область.

 

Такий вигляд має волинський ліс після роботи незаконних видобувачів бурштину.

 

Фото з архіву «Голосу України».