Основне населення міста Южного донедавна вважалося одним із найуспішніших в Україні: працює на двох підприємствах-гігантах — державному підприємстві «Морський торговельний порт «Южний» і флагмані хімічної індустрії держави — Одеському припортовому заводі.
Нині обидва підприємства переживають далеко не найкращі часи: у порту з’явилися проблеми з обробкою вантажів. А ОПЗ напередодні нового року й зовсім припинив роботу, багаторічний, з 1986 року, директор заводу Валерій Горбатко звільнився з формулюванням «за станом здоров’я».
ПАТ «Одеський припортовий завод» .
Про формальну причину зупинки сказано на офіційному сайті ОПЗ: висока ціна на природний газ, який поставляє НАК «Нафтогаз України». Станом на 20 грудня минулого року заборгованість становила понад 1 мільярд гривень. Трудитися, погашаючи борг, в ОПЗ не виходило. На жаль, світові ціни на продукцію заводу — аміак і карбамід — упали настільки, що виробництво, за сьогоднішньої вартості блакитного палива, стало збитковим.
Чергова спроба приватизації
У цій ситуації Кабінет Міністрів — а Одеський припортовий є державним підприємством, державі належить 99,567% акцій — ухвалив «соломонове рішення»: тимчасово зупинити діяльність цехів і виробництв заводу. При цьому оголошено, що Кабмін разом із Фондом державного майна шукає компанію, яка, не боячись високих цін на газ, могла б узяти в оренду цілісний комплекс підприємства на тривалий термін.
Мабуть, та компанія, якій Кабмін і Фонд держмайна дадуть змогу «порулити» заводом, згодом стане власником підприємства.
У багаторічних спробах приватизації ОПЗ, а таких налічувалося майже 10, якось не на другому, а на десятому плані виявилися проблеми чотиритисячного трудового колективу підприємства. Що буде з інженерами та робітниками? Що очікує їх у разі скорочення обсягів виробництва? Кому дістануться багатомільйонні об’єкти соціально-культурної сфери — Палац спорту, де відбуваються міжнародні змагання за участю баскетбольної команди «Хімік», прекрасно обладнаний лікувальний комплекс, бази відпочинку?
Фонд державного майна України заявляє, що планова зупинка Одеського припортового заводу не матиме жодних негативних наслідків для співробітників підприємства.
— Усі соціальні гарантії та зобов’язання перед майже чотирма тисячами співробітників будуть виконані, — повідомили у ФДМУ.
У відомстві зазначають, що Одеський припортовий «має величезне соціальне значення, бо на ньому тримається ціле місто — Южне», а також запевняють, що зроблять «усе необхідне» для збереження робочих місць і кваліфікованих кадрів ОПЗ.
— Зупинка — тимчасовий захід, завдяки якому вдасться запобігти генеруванню заводом величезних збитків, пов’язаних із високою ціною на газ і негативною кон’юнктурою на ринку мінеральних добрив, — йдеться в заяві Фонду держмайна.
ФДМУ також має намір продовжити тісне співробітництво з Кабміном для відновлення ефективної роботи ОПЗ уже найближчим часом.
Так казали високопоставлені київські чиновники. А які справи насправді? 3 січня 2017 року на ОПЗ був виданий суворий наказ. Згідно з ним, працівникам підприємства запропонували на період до подолання кризових явищ і відновлення випуску продукції йти у відпустку за особистими заявами без збереження заробітної плати або в таку ж відпустку, але з виплатою допомоги в розмірі 50 відсотків посадового окладу в розрахунку на місяць. А ще на період кризової ситуації на підприємстві запроваджується для «щасливчиків» триденний робочий тиждень із оплатою праці згідно з відпрацьованим часом. Адже у виробничих цехах на період зупинки проводитиметься плановий поточний ремонт.
З гарантій борщ не звариш
Яка подальша доля Одеського припортового заводу? Варіантів і точок зору з цього питання — сила-силенна.
Під час зустрічей із працівниками Одеського припортового заводу найчастіше робітники й інженери говорили, що з недовірою ставляться до обіцянок київських і одеських чиновників, які дають гарантії, що роботу підприємства буде відновлено, що підстав для занепокоєння немає. Але скільки таких райдужних обіцянок чули люди за 23 роки спроб приватизації ОПЗ? І жодної з них, на превеликий жаль, не було виконано.
Працівники ОПЗ стверджують, що зупинення роботи заводу обернеться для його співробітників декількома, м’яко кажучи, неприємними наслідками. Так, у зв’язку зі скороченням робочого тижня співробітникам суттєво уріжуть заробітну плату, також їх позбавлять премій, а відпускні більше не виплачуватимуть. Найімовірніше, співробітників підприємства почнуть партіями відправляти у відпустку за свій рахунок.
Нагадаємо, що раніше ОПЗ уже припиняв роботу — сталося це 11 серпня 2016 року через від’єднання підприємства від газопостачання. Проте тоді було очевидно, що пауза носить тимчасовий характер. Цього разу, як довго триватиме простій — невідомо.
Напередодні нового року мешканці міста Южне вийшли на мітинг проти закриття Одеського припортового заводу. Профспілка заводу вже написала відкрите звернення до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана із проханням запобігти зупинці й закриттю заводу.
— Одеський припортовий завод — містоутворююче й бюджетоутворююче підприємство Южного, якщо закрити завод, значить, знищити місто, а тисячі родин приректи на животіння. Місто Южне будувалося паралельно із заводом, і в ньому переважно живуть співробітники заводу. Закриття заводу залишить людей без роботи, а місто — без засобів до існування, — відзначають мітингувальники.
Южненці упевнені, що зупинення заводу не має нічого спільного з інтересами України, адже це завдасть шкоди Южному, Одеській області й Україні в цілому. Тому трудовий колектив не має наміру спостерігати, як знищується їхнє підприємство, і готовий активно цьому протистояти.
Одеська область.
Довідково
ПАТ «Одеський припортовий завод» — найбільше в Україні хімічне підприємство. Розташований на березі Аджалицького лиману, у безпосередній близькості від Одеси. Уведений в експлуатацію 1978 року. Спеціалізація — виробництво аміаку та карбаміду, перевантаження хімічної продукції на експорт. 99,57% акцій належить Фонду державного майна.
Точка зору
Перший заступник директора ПАТ «Одеський припортовий завод» Микола ЩУРИКОВ:
— Після чергового провалу приватизації ОПЗ подальше існування заводу опинилося під загрозою. Про причини говорили уже не раз. Це й кон’юнктура на світових ринках мінеральних добрив, і ціни на газ, що злетіли до небес, і політичні ігри навколо заводу. Тому не повторюватимуся, знову вдаючись у деталі. До того ж зараз треба зосередити зусилля на тому, що робити, а не шукати винних, які давно відомі. Щоб урятувати завод, ми звернулися до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з офіційним листом, де запропонували два варіанти виходу із ситуації, що склалася:
1. Установити для ОПЗ, як азотного підприємства державного сектору економіки, спеціальну ціну на природний газ, який використовується у вигляді сировини для виробництва продукції та займає виключно високу частку в собівартості аміаку й карбаміду. Подібна практика вже була раніше застосовано двома різними урядами для подолання кризових явищ в азотній сфері в 2009-2010 роках.
2. Участь ОПЗ у видобутку природного газу або інші форми співпраці з українськими газодобувними підприємствами. Повинен зазначити, що обидва варіанти недосконалі. Перший — економічно необгрунтований. Другий — дуже складно реалізувати. Але якщо адекватно оцінити наслідки зупинки ОПЗ, а це станеться, якщо не вжити заходів, то ми одержимо не тільки збиток і соціальну кризу цілого регіону, а й ризик екологічної катастрофи.
