У Полтавському музеї авіації та космонавтики перед його «іменним» святом щороку збільшується кількість відвідувачів. Однак і сьогодні ті з них, хто потрапляє сюди вперше, не перестають дивуватись, як багато серед фундаторів ракетно-космічної галузі земляків-полтавців, не кажучи вже про вихідців із України.

 

На знімку: директору музею Андрію Пушкарьову є що розповісти про кожен експонат.

 

Зрештою й самі працівники цієї скарбниці минувшини, створюючи її експозицію, дивувалися згаданому феномену. Адже раніше у довідниках і енциклопедіях піонерів Космосу зазвичай представляли як «радянських» учених, конструкторів, військових... Але звідки вони взялися? Де їхнє коріння? Завідувачка науково-дослідницького сектору музею кандидат історичних наук Ірина Пістоленко пригадує, як на початку 2000-х років їй довелося брати участь у традиційних Корольовських читаннях, що відбувались у столиці Росії. Гостей із Полтави запросив туди перший космонавт-українець Павло Попович, який вів секцію «Космос і культура».

Саме він запропонував полтавцям виголосити доповідь «Українське коріння відомих конструкторів та інженерів ракетно-космічної галузі». А перед тим, як надати слово Ірині Пістоленко, Павло Романович сказав: «Якщо замислитись, то вся радянська космонавтика базується на досягненнях українців». У залі сиділи фахівці, «зубри» цієї справи, на обличчях яких одразу з’явилися скептичні посмішки.

— Тоді Попович підкреслив, що він наполягає на своїй тезі, й довів її, — продовжує Ірина Пістоленко. — Бо пригадав, що засновник практичної космонавтики Сергій Корольов народився в Житомирі, а один із видатних конструкторів двигунів для «зоряних» машин Валентин Глушко — в Одесі. Водночас творець ракетно-космічної техніки й організатор виробництва Михайло Янгель хоч і з’явився на світ в Іркутській губернії, та мав українське коріння: його діда вислали до Сибіру з Чернігівщини. Ще один неперевершений генеральний конструктор і керівник космічної програми Володимир Челомей вважав себе полтавцем. Та й визначний теоретик освоєння міжпланетних просторів Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) був уродженцем Полтави, а його більш відомий колега Костянтин Ціолковський мав родинні зв’язки з козацьким ватажком Северином Наливайком. Після такого вступу Павла Поповича московська публіка вже зовсім по-іншому сприймала мою доповідь.

До речі, саме у Полтавському музеї авіації та космонавтики представлені найповніші та, власне, унікальні експозиції, присвячені видатним землякам — Юрію Кондратюку (Олександру Шаргею) та Володимиру Челомею. Тут є чорнильне приладдя, що використовував Олександр Шаргей, два томи робочих креслень із його підписом, документи та домашні речі з полтавського будинку, в якому він мешкав. Усе те передав музейникам його двоюрідний брат Анатолій, який донедавна жив у Полтаві й досліджував біографію свого знаменитого родича — першовідкривача «траси на Місяць».

У музеї з автентичними (!) речами — столом, кріслом, канцелярським та іншим приладдям — відтворили робоче місце Володимира Челомея, котрий із кількамісячного віку жив у Полтаві й навчався тут у школі. Ті речі — з робочого кабінету академіка в очолюваному ним конструкторському бюро в Підмосков’ї. Як вдалося їх «добути»? Директор музею полковник запасу Андрій Пушкарьов розповідає, що таких раритетів немає навіть там, де Челомей безпосередньо працював над розробками ракетно-космічної техніки. Свого часу їх надбали завдяки його особистим контактам із нащадками видатного вченого, котрі також мають особливі почуття до Полтави...

— Тож нещодавно, коли там, у Підмосков’ї, готувалися до ювілею Володимира Челомея, до нас у музей приїздив їхній представник, щоб сфотографувати ті речі й потім виготовити копії, — зауважує Андрій Пушкарьов. — І тепер у них виставили так звані «новодєли», а в нас зберігаються оригінали. Та головне те, що ми зберігаємо пам’ять про справді унікальну людину, нашого земляка. Фахівці знають: у світі не було й немає іншого конструктора з такою кількістю впроваджених у життя розробок ракетно-космічної техніки. Серед його дітищ — і відомий ракетоносій «Протон», і орбітальні станції та бойові ракети... Тож нам є ким пишатися й на чому виховувати сучасну молодь.

Предметом особливої гордості полтавських музейників є ще один унікальний експонат, який засвідчує причетність наших співвітчизників до всебічного освоєння зоряних просторів. Ідеться про універсальний ручний інструмент для зшивання металу в Космосі. Виготовили його фахівці київського Інституту електрозварювання ім. Є. Патона. Та, за словами Ірини Пістоленко, ні в згаданому інституті, ні деінде в Україні цього інструмента вже немає.

Свого часу виготовили три зразки. Один був тренувальним (саме він потрапив до Полтави), із ним готувалися до польоту космонавти Світлана Савицька та Володимир Джанібеков. Другий вони використовували безпосередньо в Космосі, після польоту його, звісно, залишили в Зоряному містечку. Ще один, який був демонстраційним зразком, представники інституту продали за кордон.

— Тож потім, коли їм знадобилося продемонструвати свої досягнення, вони позичали цей інструмент у нас, — розповідає Ірина Пістоленко. — Свого часу ми возили його на міжнародну виставку й у Москву. Там тоді був найвідоміший американський астронавт Ніл Армстронг, який першим ступив на поверхню Місяця. Біля нашого приладу він простояв хвилин 20. Роздивлявся, розпитував, як він працює, а потім похитав головою і сказав, що в Америці ще, мабуть, зо два десятиліття такого інструмента не буде.

До речі, вважається, що еру зварювання металу в Космосі відкрила Світлана Савицька. Однак і цієї жінки-космонавта не було б, аби не... полтавець, льотчик-ас, Герой Радянського Союзу Олександр Васько, який донедавна жив поруч із музеєм. А під час війни він супроводжував у бойовому вильоті літак майбутнього маршала авіації й батька Світлани Євгена Савицького та врятував йому життя. За те останній після приземлення зняв з руки годинника й подарував його українцеві Ваську. Таких захопливих історій, як і живих свідчень причетності наших співвітчизників до творення космічної галузі, у Полтавському музеї авіації та космонавтики зібрано дуже багато.

Василь НЕЇЖМАК.

Фото автора.

Полтава.