Десятитомна Енциклопедія історії України (ЕІУ) матиме продовження: в межах цього масштабного проекту найближчим часом побачать світ ще три книги. «До кінця року плануємо завершити підготовку і видання тому «Україна—українці», який не матиме номера. Після того з’являться два додаткові томи енциклопедії, де будуть представлені Євромайдан, Революція Гідності, Небесна Сотня, анексія Криму, розв’язана Росією війна на сході, герої АТО, інші події та персоналії трьох років нашого життя після Революції, а також ті статті, які з різних причин не ввійшли до основного корпусу десятитомника», — розповів «Голосу України» заступник директора Інституту історії України НАНУ Геннадій Боряк.

Фото
з сайту Інституту історії України НАНУ.

Енциклопедія історії України у 10 томах вийшла у видавництві «Наукова думка» протягом 2003—2013 років. Це найповніший з існуючих історичних довідників. До його написання залучили більш як тисячу авторів з України та з-за кордону. Левову частку роботи — тексти до майже двох третин словникових гасел (реєстрових слів) — виконали співробітники Інституту історії України Національної академії наук. Вісім провідних вчених — членів редколегії ЕІУ — цього року указом Президента України отримали Державну премію у галузі науки і техніки. Ми поспілкувалися з двома із них.

— У нашій енциклопедії в короткому викладі представлена систематизована та уніфікована фактографічна інформація з історії усіх цивілізацій, культур, держав і державних утворень, націй, народів, етносів, племен, торгівельних колоній, міст і великих поселень, станів, прошарків, верств, груп, політичних партій і організацій у територіальних межах нинішньої України від первісної доби і до сучасності, — розповідає провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Оксана Юркова. — Крім того, в ЕІУ запропонований найповніший на сьогодні набір словникових статей, присвячений діячам української історії. Уточнено біографії багатьох знакових постатей. Кілька сотень персоналій уперше введені до української енциклопедистики. Серед них — цілі групи учасників Української революції 1917—1921 років, національно-визвольних змагань, репресовані військові, політичні та громадські діячі, науковці. Є тут і біографії діячів Української Центральної Ради, хоча ми й досі не маємо їх повного переліку.

За часів СРСР історія України зазнала масштабних фальсифікацій, а  чимало незгодних із «курсом партії» дослідників було репресовано. Не дивно, що деякі сторінки нашого минулого і нині, на 26-му році Незалежності, рясніють білими плямами. Та за останні два з половиною десятиліття наші дослідники створили належне підґрунтя для переосмислення вітчизняної історії і подолання радянських міфів. ЕІУ підсумувала останні напрацювання вітчизняної історіографії.

— До цього всі послуговувалися виданою у 1969—1972 роках «Радянською енциклопедією історії України» в чотирьох томах, де більше половини статей було присвячено XX сторіччю, точніше, подіям після 1917 року, діячам компартії, радянському періоду нашої історії. Видані нашою діаспорою за кордоном енциклопедії мали інші недоліки — не містили посилань на джерела, подавали неповні або неточні дані, — додає Оксана Юркова. — В новій енциклопедії більш-менш рівномірно висвітлено різні періоди історії України. Крім того, вперше в історичному енциклопедичному виданні з’явилася інформація про минуле українських земель, які свого часу не входили до складу УРСР. Колись це була заборонена тема... В енциклопедії представлено всі історичні області України, висвітлено життя українців за кордоном та нацменшин в Україні. Серед найбільших досягнень чи проривів у нашій роботі я б згадала статті про національні райони в міжвоєнний період, про націонал-комунізм і націонал-більшовизм в Україні, про представників української історіографії, блок глибоких теоретико-методологічних статей.

В енциклопедії уточнено біографії науковців, які за радянських часів були репресовані, а згодом — реабілітовані. Про страченого у 1937-му можна було прочитати: помер у 1943-му внаслідок хвороби. КДБ забороняло повідомляти родичам репресованих справжні причини смерті: в офіційних довідках замість розстрілу писали, наприклад, «запалення легенів». Тому навіть видані у 90-ті роки минулого сторіччя довідники містили помилкові біографічні дані.

«Так, мої колеги написали для енциклопедії велику статтю про Михайла Грушевського і згадали прізвища людей, які працювали разом із ним, — зазначає Оксана Юркова. — Практично всі вони були репресовані, як, до речі, майже вся велика родина Грушевських. Уперше в такому енциклопедичному виданні з’явилася біографія доньки Михайла Грушевського Катерини (померла на засланні в Темлагу, реабілітована посмертно 1959 року) та його брата Олександра (реабілітованого посмертно лише в 1989-му). Ще один репресований родич видатного історика — Марко Грушевський, був визначним церковним діячем УАПЦ. Страчений 1938 року за постановою Особливої «трійки» НКВС. Статтю про нього ви теж знайдете в нашій енциклопедії».

Десятитомник має унікальний ілюстративний матеріал — трохи менше восьми тисяч ілюстрацій плюс 525 карт і схем. Видання здобуло популярність не тільки в колі фахівців-істориків. Енциклопедію замовляють університети, музеї, архіви, бібліотеки, громадські організації. Онлайнова версія ЕІУ популярна і серед пересічних читачів. Утім, вони чекають на її оновлення.

Заступник голови редколегії ЕІУ Геннадій Боряк визнає: жодна енциклопедія не є чимось статичним і всеосяжним. Десятий том енциклопедії побачив світ 2013 року, і там «пан Проффесор» — усе ще наш Президент.

— Геннадію Володимировичу, чи готуєте ви доповнення до енциклопедії? Наскільки взагалі політика вплинула на вашу роботу?

— Вплив політики полягав передусім у необхідності введення до «тіла» енциклопедії нових реалій, також фактографічного оновлення статей відповідно до подій, що відбувалися в країні. Стаття в 10-му томі під назвою «Янукович» залишилася на рівні нашого буття і наших знань про цю особу на середину 2013-го. Том вийшов із друку саме під час Революції Гідності, його повна постатейна електронна версія у вигляді бази даних з’явиться на порталі Інституту до кінця 2017 року. Щойно цей процес буде завершено, розпочнеться модернізація електронної версії енциклопедії. Але вона полягатиме не в тому, що ми напишемо: «Янукович — злочинець», а в тому, що ми адекватно подамо заключну частину його політичної біографії, зокрема, й події, які мали місце після його втечі, судовий процес тощо.

— Формулювання «Янукович — Президент України» залишиться?

— Безумовно. Як би ми не хотіли викреслити його з пам’яті, Янукович залишався Президентом України за певним порядковим номером фактично до своєї втечі. Пізніше, 2015 року, Верховна Рада позбавила його цього звання. Усе це буде зафіксовано в енциклопедичній статті і увійде до тому «Україна—українці».

Цей універсальний том фактично підсумує усе викладене в десяти книгах енциклопедії: він міститиме зведені відомості про Україну, її народ і територію (з точки зору геології, географії, демографії, антропології тощо), включатиме цілісний нарис історії від найдавніших часів до останніх подій, включно з анексією Криму і війною на сході, нариси традиційної матеріальної і духовної культури українців та інших народів України. Шкода, що цей том фактично ніхто не побачить, адже він вийде накладом у 300(!) примірників. Цього не вистачить навіть для потреб бібліотек країни. Принаймні такий вигляд ситуація має нині.

— Хто фінансує видання «України і українців»?

— Національна академія наук. Відповідно, очікуємо мізерний наклад. Нагадаю: загальний проект 10-томної енциклопедії фінансувався державою за постановою уряду, і наклад кожного тому становив п’ять тисяч примірників. Зрештою, академія фінансується також за рахунок державного бюджету, але проблема в тому, що вона навіть формально не може виділити відповідні кошти. Тут потрібна цільова державна підтримка.

Утім, щоб завершити на оптимістичній ноті, додам: незалежно від накладу одразу після виходу в світ том буде розміщено на веб-порталі Інституту історії України НАНУ.

Анна ЛУКАНСЬКА.