Проблема прав людини, якість, наповненість, економічна стабільність її життя стають постійним предметом уваги політиків, реформаторів, науковців. Попри всю «максимізацію» обговорень постійно відчувається «мінімізація» дійсно реальних, «працюючих», наявних прав, свобод і законних інтересів людини.
Саме цій доленосній проблемі була присвячена Міжнародна науково-практична конференція «Людиноцентризм в праві: теоретико-прикладні засади», яка відбулася 16 травня 2017 року в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Ця конференція об’єднала не тільки фахівців — представників різних правових галузей і спрямувань, а насамперед тих, хто є небайдужим, не стороннім спостерігачем, а активним учасником процесів правотворення в державі. Саме про «людський» вимір права йшлося у виступі директора Інституту академіка НАН України Ю. Шемшученка, який констатував, що основний зміст багатьох юридичних гарантій свободи особи полягає в забезпеченні необхідних умов для нормального життя, активної діяльності громадян у суспільстві. Тема одержала розвиток у виступі президента НАПрН України академіка НАПрН України О. Петришина, котрий акцентував увагу на природних правах і свободах людини, які не створюються державою, а, отже, і не можуть бути нею обмежені. Такі права є виявом її природи, констатував директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України О. Копиленко. Це перш за все право на життя, честь, гідність, свободу думки, совісті, а також деякі інші права, передбачені в ст. 4 Міжнародного пакта «Про громадянські і політичні права», продовжив він. Конституція України (ст. 32) встановлює більш широке коло прав, що не підлягають обмеженню. Це і право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю тощо. Новий поштовх проблема людиноцентризму одержує у виступі академіка НАПрН України А. Селіванова, в якому йдеться про допустимість обмеження прав і свобод людини при застосуванні у конституційному правосудді принципів справедливості та співмірності. Цей виступ стає предметом жвавого обговорення та дискутування.
На місці й ролі ідеології людиноцентризму в конституційно-правовій доктрині України та сучасному конституційному процесі наголосив заступник директора з наукової роботи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академік НАПрН України О. Скрипнюк. Принцип людиноцентризму має пронизувати всі зміни Основного Закону, включаючи розширення та поглиблення форм участі громадян в управлінні державою, підвищення ролі виборів та референдумів, становлення громадянського суспільства, удосконалення місцевого самоврядування, реформування судової системи тощо.
Велике значення з огляду на це має вивчення європейської практики реалізації прав, свобод і законних інтересів людини, зазначила академік НАПрН України Н. Кузнєцова. У цьому контексті у її виступі йшлося про поглиблення приватноправових засад у правовому регулюванні суспільних відносин як прояву природи людиноцентризму.
Про те, що якість життя людини визначається не в останню чергу і якістю законодавства, констатувала академік НАПрН України Н. Оніщенко. Зокрема, висвітлюючи питання про запити представників громадянського суспільства щодо законодавчої «спроможності» сьогодні, у виступі знаходить обґрунтування роль, розкривається природа та значення категорії «правова аналітика», яка ще не одержала достатнього вивчення юридичною спільнотою. У виступі заступника директора Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України В. Нагребельного йшлося про концепт людиноцентризму в конституційно-правовій доктрині України. Ця проблематика здобула відображення у його висновках.
Проблемними, такими, що висвітлили прорахунки і негаразди сучасного економічного політичного і правового розвитку, стали виступи членів-кореспондентів НАН України В. Сіренка та О. Ющика. Інші представники юридичної спільноти наголосили, що право повинно відображати сьогодні і виклики часу, і вимоги громадянського суспільства, а головне — проводити в життя ті зміни, яких потребує і громадянське суспільство, і пересічна людина. Саме людина, її життя, честь, гідність стають сьогодні центральним акцентом гуманізації та оптимізації правової системи. З цією метою необхідно систематично оновлювати, приводити у відповідність з вимогами часу чинне законодавство, вдосконалювати правові форми і методи охорони прав громадян, розширювати можливості участі громадян в обговоренні законопроектів, а також в їх прийнятті й реалізації. З огляду на це важливе значення має вивчення європейської практики реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Саме на це мають бути спрямовані зусилля вчених-правознавців України.
