12 серпня виповнюється 140 років від дня народження українського історика, літературознавця, етнографа, громадсько-політичного діяча Олександра Сергійовича Грушевського (1877—1942 або 1943).

У криваві роки «великого терору» доля О. С. Грушевського склалася типово для представника української інтелігенції, який у добу визвольних змагань 1917—1921 рр. брав участь у розбудові молодої держави. Тим паче, як молодший брат Михайла Грушевського, Олександр Сергійович перебував під пильним наглядом влади.

 

Олександр Грушевський.

 

Витяг з анкети заарештованого.

 

Олександр Грушевський народився 12 серпня 1877 року в м. Ставрополь (нині місто в Російській Федерації) у родині вчителя та публіциста Сергія Федоровича Грушевського. Початкову освіту О. Грушевський здобув у Владикавказькій та Тифліській гімназіях, а вищу — на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира. По закінченню навчання О. Грушевський розпочав викладацьку кар’єру: викладав історію в Новоросійському університеті (Одеса) на посаді приват-доцента, де першим серед місцевих викладачів почав читати лекції українською мовою, згодом працював приват-доцентом Петербурзького університету (1910—1916 рр.), і, зрештою, у 1918 році повернувся викладати в альма-матер — Київський університет.

У роки Української революції Олександр Сергійович був членом Центральної Ради, очолював архівно-бібліотечний відділ Міністерства освіти Української Народної Республіки, брав участь у створенні численних наукових товариств та інституцій, зокрема Українського наукового товариства та Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.

Від початку 1920-х рр. О. Грушевський виконував обов’язки заступника голови історичної секції Всеукраїнської академії наук (ВУАН), був директором постійної Комісії зі складання історико-географічного словника українських земель, керував секцією соціально-економічної історії Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН.

У липні 1933 року керівництво ВУАН звільнило О. Грушевського «...за повний саботаж в науковій роботі, за виготовлення низької по якості та шкідливої по змісту своєї продукції, за вороже ставлення до заходів щодо зміцнення роботи ВУАН та її установ...». Це притому, що доробок вченого, вже на той час, налічував понад 100 наукових праць з історії, історіографії, етнографії, історії літератури, які мали ґрунтовні позитивні відгуки науковців-фахівців.

9 серпня 1938 року у квартирі Грушевських на вулиці Паньківській проведено обшук. Того дня Олександра Сергійовича було заарештовано за підозрою в належності до «української націоналістичної терористичної організації». У березні 1939 року ІІ відділом Управління державної безпеки НКВС УРСР винесено постанову про скасування раніше пред’явленого звинувачення за статтею 54-8 (тероризм) та висунуто звинувачення за статтями 54-10 та 54-11 Кримінального кодексу УРСР — пропаганда і агітація, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади та участь у контрреволюційній організації.

Під час допитів О. Грушевський заперечував свою участь в «антирадянській націоналістичній організації» та не заперечував, що за своїми поглядами є «українським націоналістом «самостійником». Слідство базувалося винятково на показаннях свідків, сам же О. Грушевський під час допитів зберігав людську гідність і нікого не обмовив.

5 жовтня 1939 року О. С. Грушевський був засуджений до 5 років заслання «в один із районів Казахстану». Численні клопотання дружини Ольги Олександрівни про перегляд справи не дали жодних результатів. Помер Олександр Сергійович Грушевський у 1942 році (за іншими даними — у 1943-му) в одній із сільських лікарень на місці заслання (за непідтвердженими свідченнями місцевих жителів). Про місце його поховання і досі нічого невідомо.

Пропонуємо до уваги витяги з документів із архівної кримінальної справи О. С. Грушевського, що зберігається в Центральному державному архіві громадських об’єднань України.

Витяг із протоколу допиту О. С. Грушевського від 14 березня 1939 р.

Грушевский А. С., 1877 года рождения, украинец, урож. г. Ставрополь, беспартийный, гражд. СССР, быв. научный сотрудник Академии наук УССР.

До ареста — без определенных занятий /пенсионер/

Вопрос: Вы арестованы за принадлежность к антисоветской, украинской, националистической организации, состоя участником которой вы на протяжении ряда лет проводили большую подрывную работу на идеологическом фронте.

Предлагаем дать исчерпывающие показания по этому вопросу.

Ответ: Участником антисоветской националистической организации я не являлся и подрывной работы не проводил.

Вопрос: Скажите, за что вы были уволены из Академии наук?

Ответ: Насколько я припоминаю формулировку своего увольнения, речь шла о якобы моей бездеятельности.

[...] Вопрос: Вы и дальше намерены отрицать свою принадлежность к антисоветской националистической организации и проведение вами подрывной работы в научной деятельности академии?

Ответ: Повторяю, что участником антисоветской, националистической организации я никогда не являлся. Что касается проведения подрывной работы, то, действительно, в своей практике научной деятельности, я, будучи убежденным украинским националистом, «самостийником», и последователем идей своего брата акад. Грушевского М. С., в прошлом председателя Центральной Рады и члена партии УПРС, — я проводил установки и различные теории в своих работах, которые носили явно антисоветский, националистический характер. Должен сказать, что делалось это мной и другими сотрудниками академии не сознательно с целью принести определенный вред советской науке, а диктовалось внутренними националистическими убеждениями. [...]

Витяг із постанови прокурора зі спеціальних справ Прокуратури УРСР від 25 квітня 1939 р.

[...] Произведенным следствием установлено, что обв. Грушевский является участником антисоветской украинской националистической организации. Работая в Академии наук УССР, проводил антисоветскую работу на идеологическом фронте. В предъявленном обвинении обв. Грушевский виновным себя признал частично, т. е. признал себя виновным в том, что он в своей практической деятельности, будучи по убеждению украинским националистом, проводил установки и различные теории, которые носили явно антисоветский националистический характер. В принадлежности к контрреволюционной организации обв. Грушевский виновным себя не признал.

Витяг із заяви дружини О. Грушевського Ольги Олександрівни до Особливої наради при НКВС СРСР від 2 липня 1939 р.

9 августа 1938 года был арестован мой муж — профессор Александр Сергеевич Грушевский.

Причины его ареста мне неизвестны, но я ничего другого не могу предположить, кроме того, что муж мой оказался оклеветанным кем-либо из его врагов.

[...] Муж мой, Грушевский Александр Сергеевич прожил большую жизнь, которая вся прошла в работе, при чем, единственной его целью было лучше и больше работать. И как профессор Университета, и как директор историко-географической Комиссии Академии наук УССР, муж мой, не щадя себя и своего здоровья отдавал все свои силы, все свои знания и все свое умение работе.

В течение последних нескольких лет муж мой на почве переутомления заболел нервной депрессией, которая выражалась в сильном ослаблении воли, в меланхолии, часто вызывавшей у него мысли о самоубийстве. Припадки этой болезни часто у него повторялись и болезнь эта на месяцы отрывала его от работы и, наконец, вынудила его в 1933 году уйти от профессорской работы.

[...] Мужу моему сейчас 63 года, он стар и болен. Состояние его здоровья таково, что в любой момент может вернуться его нервно-психическая болезнь.

[...] Рассмотрев все материалы по делу, я прошу Вас вынести постановление о прекращении дела моего мужа и об освобождении его из под стражи. [...]

Витяг з історіографічної довідки про О. С. Грушевського, виданої Інститутом історії Академії наук УРСР 3 березня 1957 р.

[...] Ученик В. Б. Антоновича, как по своим историческим взглядам, так и буквально (студентом университета он слушал курс лекций Антоновича), А. С. Грушевский всегда был буржуазным историком. Им же он остался и после Великой Октябрьской социалистической революции, так как его мировоззрение вообще и в частности исторические взгляды почти не изменились в советский период. Работы А. С. Грушевского очень далеки от марксистского понимания истории, хотя, следует отметить, что в них нет непосредственных антисоветских выступлений.

Доповідна записка начальника І спецвідділу Управління внутрішніх справ Павлодарської області (Казахстан) начальнику відділу Слідчого управління КДБ при Раді Міністрів УРСР від 11 травня 1957 р.

Сообщаем, что по имеющимся архивным документам Грушевский Александр Сергеевич действительно значится отбывавшим ссылку в Иртышском районе Павлодарской области, который, якобы, весной 1942 года умер в одном из совхозов или колхозов Иртышского района.

В связи с поступлением заявления жены Грушевского — Грушевской О. А., проживающей в г. Киеве, нами в 1955 г. производилась тщательная проверка местонахождения Грушевского путем командирования сотрудника в Иртышский район. Однако удалось лишь установить, что он длительный период в 1942 году находился в больнице и по показаниям одного старожила, якобы, умер. Актовой записи в сельсоветах района не имеется.

Ірина ЖУРЖА,
завідувач сектору
Центрального державного архіву громадських об’єднань України,
кандидат історичних наук.