Ці слова одесита Михайла Жванецького давно вже стали класикою гумору. І якщо дещо перефразувати цитату славетного одесита, то можна запитати щодо нинішніх реалій: «А ви ніколи не намагалися зрушити гору з місця за допомогою однієї гранати й чотирьохсот грамів тротилу?». Ні? Тоді в цьому вам допоможуть російські спецслужби.
Саме такий арсенал було виявлено нещодавно у чергового «українського диверсанта» Геннадія Лимешка, який прямував у Крим із завданням спричинити обвал на трасі Судак — Новий Світ, підпиляти опору електропередач за допомогою звичайної пилки.
Лимешка нібито затримали під час спроби звалити цю саму опору і виявили у нього цілий «арсенал», до якого і входила згадана пилка, вибухівка й граната типу РГД, тобто ручна граната, яку застосовують для наступального бою з максимальним розльотом осколків не більш як 20 метрів.
ФСБ поширило й відео затримання, на якому варто зупинитися. На відео — двоє чоловіків у шортах і бейсболках, без жодних розпізнавальних знаків приналежності їх до спецслужб. Один з них тримає Лимешка притиснутим до землі, другий нишпорить у його сумці, в якій паспорт, міграційна карта (її заповнюють українці, які перетинають кордон з окупованим Кримом у російських пунктах пропуску. — Авт.) і той самий «арсенал диверсанта».
Відео широко розлетілося всіма телеканалами кремлівської пропаганди. Але чомусь ні у кого не виникло запитання, а де, власне, Лимешко взяв ці боєприпаси і як він хотів спричинити обвал, який би перекрив не надто жваву трасу й чому для «диверсії» було обрано віддалений напрямок Судак — Новий Світ?
Лимешка, судячи з відео, затримали просто під горою Сокіл, яка височіє над селищем Новий Світ, розташованим у мальовничому місці на березі дивовижної бухти, оточеної горами, покритими реліктовими ялівцями.
Гора Сокіл — це природний кораловий риф, один із найбільших у Європі, висотою майже 500 метрів. Зрушити його з місця двома тротиловими шашками — це на кшталт стрілянини з гармати по горобцях. Жодного обвалу просто не буде. Тобто незрозуміло, чому для «диверсії» не було обрано популярний напрямок, приміром, Сімферополь — Ялта?
Викликає подив і спроба звалити лінію електропередач за допомогою звичайної пилки. Так, стовпи, що ведуть у селище, справді дерев’яні, ще глибокого радянського періоду. Саме дерев’яні стовпи, а не металеві, встановлювали тут, щоб не порушувати унікального мікроклімату, щоб усе було виконано з натуральних матеріалів, які не шкодять природі. Але виникає те саме запитання: чому саме Новий Світ?
Один з місцевих мешканців, який виступає у соцмережах під ніком Samvel, каже, що українського хлопця затримали випадково, коли він приїхав до Судака на відпочинок. Затримали його поліцейські, які потім здали його у ФСБ, де було з’ясовано, що Лимешко раніше служив у зоні АТО. Так з’явилася справа «диверсанта».
— Це затримання було не випадковим. Воно відбулося напередодні візиту до Криму Володимира Путіна. Спецслужби просто вирішили продемонструвати свою роботу перед приїздом на півострів російського президента. От, мовляв, які ми! Оберігаємо спокій кримчан! — зазначає користувач соцмереж.
І, справді, як Лимешко міг провести через кордон весь свій набір? Зрозуміло, що йому це все підкинули вже безпосередньо спецслужби. Не випадковим здається й те, що коли Київський «райсуд» Сімферополя обирав йому запобіжний захід у вигляді двох місяців тримання під вартою, то у справі фігурувала лише одна стаття про незаконне виготовлення боєприпасів і вибухових речовин. Про діяльність його як диверсанта й слова не було.
Це вже не перша притягнута за вуха справа щодо так званих українських диверсантів у Криму. Складається враження, що російські спецслужби не розуміють одного: що у намаганні довести діяльність на території півострова розвідмережі українських спецслужб вони тим самим ставлять кваліфікацію української розвідки щонайменше на щабель вище за свою.
Судіть самі: виявляється, за версією російської сторони, українська розвідка може спокійно закинути в Крим своїх агентів, зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою й вони, як ніж крізь м’яке масло, спокійно проминуть російських прикордонників, митницю, пункти пропуску, огляди поліції тощо. А що тоді роблять російські спецслужби? Звичайно, це абстрактна думка. «Українських диверсантів» Росія в Криму знаходитиме, схоже, постійно, прагнучи довести власну значимість і показати агресивність «суміжної території».
Хотілося б одночасно застерегти й українських військовослужбовців, які мають у Криму рідних і близьких чи колись служили тут. Приїжджаючи в Крим у відпустку або просто побачитися з рідними, ви стаєте об’єктом пильної уваги спецслужб Росії. В автора цих рядків є дані про те, що деякі офіцери ЗСУ і ВМС відвідують Крим, причому неодноразово. Невже вони хочуть повторити ситуацію з Лимешком?
І ще. Запущена з подачі російських спецслужб «качка» про українських диверсантів була розрахована й фактично спрацювала тільки на мешканців Криму й регіонів Росії, яких уже давно лякають то українськими націоналістами, то «бандерівською українською владою».
Треба бути, як «комар Жванецького», якого намагаються жбурнути далеко-далеко, а він не летить. «Тобто він летить — але сам по собі й плює на вас. Тому треба бути легким і незалежним». Це висловлювання якнайкраще відображає нинішню ситуацію. Незалежність далася Україні важко, і факт, що обстоювання її суверенітету триває в умовах постійних боїв і жертв на фронті. Україну намагалися й намагаються ближче притягнути до важкого й неповороткого, агресивного ведмедя, але треба бути, як комар, «легким і незалежним» і давати нещадну відсіч.
Сімферополь — Київ.
Мал. Івана УТКІНА.
