«Голос України» продовжує обговорення теми започаткування в Україні антикорупційного суду. Суспільство очікує від новостворених антикорупційних органів — НАБУ і САП — не лише ловлю «великої риби» — затримання топ-корупціонерів, а й судових вироків, щоби нечисті на руку високопосадовці та політики справедливо опинилися за ґратами і були заcлужено покарані. Проте без антикорупційного суду НАБУ і САП не можуть нікого «посадити». Якою має бути модель такого суду, чи запрацює він наступного року, як добиратимуть антикорупційних суддів — нині активно дискутують народні депутати, правники, експерти.

Артем СИТНИК, директор Національного антикорупційного бюро України:
— Подальше зволікання зі створенням антикорупційного суду поставить під загрозу всю антикорупційну реформу в Україні. Зараз — найкращий момент для того, аби Президент подав до Верховної Ради України законопроект, який врегулює особливості формування та діяльності Вищого антикорупційного суду (ВАСУ). Від того, якою буде позиція влади в цьому питанні, залежить, чи вдасться антикорупційним органам втримати спільні здобутки.
Якщо антикорупційний суд не буде створено у 2018 році, то, на моє переконання, вся антикорупційна реформа приречена на провал, тому що всі арешти і затримання, і кримінальні справи гальмуються і не розглядаються в судах.
Є загальна концепція створення ВАСУ, запропонована міжнародними та українськими експертами (див. схему).
Відповідно до неї, Вищий антикорупційний суд розглядатиме справи у першій інстанції. В його складі для гарантування права громадян на оскарження вироків функціонуватиме апеляційна палата. Для розгляду касаційних скарг пропонується створити окрему антикорупційну палату у Кримінальному касаційному суді Верховного Суду України.
Факт
За даними НАБУ, станом на 31 серпня 2017 року 26 із 86 справ, переданих НАБУ і САП до суду, залишаються без розгляду.
Сергій КОЗЬЯКОВ, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
— Зараз на розгляді в парламенті перебуває два законопроекти щодо антикорупційного суду — № 6011 і № 6529, стосовно яких має скоро надати висновки Венеціанська комісія. Потрібно принципово визначитися — чи це буде окремий суд, чи палата. Важливо також — процедура і строки. До суддів, які розглядатимуть надзвичайно важкі справи, має застосовуватися процедура не менш жорстка, ніж до претендентів на посаду суддів Верховного Суду. У законопроектах я не побачив деяких надзвичайно важливих процедурних моментів,  зокрема, як далі відбуватиметься процедура добору? Хто братиме участь у конкурсних комісіях? Є пропозиції — представники Верховної Ради, Президента і міністра юстиції та за рекомендацією іноземних держав. Але ми уже відійшли від політичних призначень, а тут знову начебто повертаємося. І наскільки то буде швидко? Хто проводитиме кваліфікаційне оцінювання? Новий персонал чи склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів? Але тоді основна робота комісії — кваліфікаційне оцінювання суддів — зупиниться. А у нас зараз 5 340 кандидатів на 600 посад нових суддів. Фінансування. Ті, хто працюватимуть у конкурсному відборі, мають отримати справедливу нагороду, щоби ніхто не зміг навіть спробувати їх купити. В тому числі й персонал, який буде задіяний. Треба точно визначити, скільки триватиме конкурс, хто забезпечуватиме організаційно-технічні моменти діяльності конкурсної комісії. Думали, що конкурс до Верховного Суду закінчиться у березні. А він ще триває.
Сергій АЛЄКСЄЄВ, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя, автор законопроекту № 6529  «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо запровадження обов’язкової спеціалізації суддів з розгляду корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень):
— Швидше можна створити антикорупційні палати, і це не потребує окремих великих витрат. Тому доцільно створити саме їх, а потім напрацювати і зареєструвати законопроект, який дасть змогу створити антикорупційний суд. Існуючий законопроект (№ 6011. — Ред.) не відповідає Конституції, і за ним неможливо створити окремий антикорупційний суд.
Я не проти створення окремого антикорупційного суду, але потрібен інший підхід, ніж той, що прописаний в зареєстрованому законопроекті. Зокрема, законопроект повертає можливість політичного впливу на суддів, унеможливлення якого є одним з основних завдань судової реформи і заради чого вносились зміни до Конституції.
Цим законопроектом передбачено втручання Верховної Ради, Кабміну та інших інституцій, що створюють комісії з відбору суддів. Тобто ми знову повертаємось до політичної залежності суддів. Як ви вважаєте, судді антикорупційного суду, відібрані парламентом, будуть залежні? Безумовно.
В антикорупційних палатах працюватимуть нові судді, яких відбиратимуть на конкурсних засадах Вищою кваліфікаційною комісією суддів за участі Громадської ради доброчесності. Крім того, це буде окрема палата Верховного Суду, яка нікому не підпорядковується. Така система і забезпечує незалежність суддів.
Досвід конкурсу до Верховного Суду дуже вдало себе зарекомендував, продемонструвавши прозорість і публічність на всіх етапах. Аналогічним підходом можна скористатись і під час відбору суддів до антикорупційних палат.
Єгор СОБОЛЄВ, голова Комітету Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції, співавтор законопроекту № 6011 про антикорупційні суди:
— 6 жовтня сподіваємося мати остаточні висновки Венеціанської комісії і пропонуємо, щоби 17 жовтня парламент розпочав голосування за законопроект про антикорупційні суди. Створення антикорупційного суду — це величезна і дуже складна справа, яка на кожному етапі не буде легкою. Боюся, що навіть після того, як ухвалимо законопроект, не менше труднощів і ризиків очікує на шляху, щоби закон став реальністю. Нам потрібна і добра воля, і допомога міжнародних партнерів, і встановлені терміни для того, щоби ця реальність настала. І будуть великі виклики, щоби парламент і Президент призначили гідних і незалежних виборщиків. Ми у законопроекті передбачаємо, щоби був механізм призначення парламентських представників від політичних фракцій і груп. Коли фракція має номінувати свого представника, вона набагато відповідальніше і обережніше підходить до цього рішення, аніж коли голосують за так звані узгоджені кандидатури від усього парламенту, за які жодна політична сила не несе відповідальності.
Якщо люди найближчим часом не побачать, що правосуддя доходить і до топ-корупціонерів, то знову вибухнуть. Активна частина суспільства більше ні в що не вірить. У всіх цих «рішучих реформах» вони бачать шахрайство, персонаж Гоголя, який крав шахи з шахівниці. Конкурс до Верховного Суду — те ж саме. Добрі процедури, добрий процес, залучення громадськості, рада громадської доброчесності — а третина суддів зосталася та ж сама. І враховуючи маніпуляції із розподілом справ, можна цю третину використати, щоби всі важливі справи потрапляли до залежних суддів. Якщо не створимо антикорупційного суду, не зруйнуємо за його допомогою у цивілізований спосіб кругової поруки, поруки безкарності, країна не зможе далі розвиватися, Україну чекають дуже великі потрясіння та випробування. Ми вже маємо позитивний досвід утворення нових антикорупційних інституцій — від НАБУ до Верховного Суду. Зараз, сконцентрувавшись разом, можемо зробити антикорупційний суд зразковим, світлим і мати його як прекрасний досвід утворення вже міжнародного антикорупційного суду, про що зараз починає говорити частина правників розвинутих країн. Але це вже буде інша глава нашої історії.
Сергій ЛЕЩЕНКО, народний депутат України, співавтор законопроекту № 6011:
— Уся історія про українські антикорупційні органи — це як про склянку, яка або наполовину порожня, або наполовину повна. Ми вже ніби зробили багато, і склянка ніби наполовину повна. Але якщо подивимося, що очікували — то вона наполовину порожня, і більше того — боюся, що цю склянку розіб‘ємо. Антикорупційний суд — це обов’язкова вимога, щоби добудувати наші антикорупційні органи. НАБУ і САП — це лише дві ланки з трьох. Без третьої ми призведемо ситуацію до того, що люди просто втратять віру в НАБУ — ми вам дали зарплати, а ви нікого не саджаєте, не входячи в суть справи, хто ж насправді саджає. Люди очікують посадок, а посадок немає, це відповідно підриває репутацію НАБУ, і це гра на руку Банковій з метою дискредитувати НАБУ, бо НАБУ вже переслідує «друзів Президента» та самого Президента в корупційних діяннях. Однак що мене робить песимістом. Нещодавно Україна отримала три мільярди доларів запозичень, розмістивши євробонди, таким чином перекривши дефіцит грошей, пов’язаний із потребою погашення зовнішніх зобов’язань. І, отримавши ці гроші, хоча й набагато дорожче, аніж від МВФ, зникає мотивація знову звертатися до МВФ. І, отже, зникає потреба виконувати зобов’язання перед МВФ, зокрема, про створення антикорупційного суду. Це робить мене набагато песимістичнішим щодо спроможності довести владою утворення антикорупційного суду до кінця.
Роман КУЙБІДА, експерт з судової реформи Реанімаційного пакета реформ:
— Модель антикорупційного суду передбачена чинним законом про судоустрій, але нас знову втягують у дискусію, чи він взагалі потрібен.
Якщо до кінця року не буде ухвалено закон, тоді вже включаться конституційні положення, і рішення про утворення антикорупційного суду, його запуск та формування може прийняти парламент за ініціативи Президента за результатами консультацій із Вищою радою правосуддя. Такий сценарій буде значно довший, аніж, коли парламент уже в цьому році ухвалив би закон, і Президент міг якомога швидше видати свій указ. Якби була політична воля, суд зміг би запрацювати наприкінці наступного року. Швидше навряд чи вийде. Водночас альтернатива, яку пропонує Президент (якщо можна такою вважати ініціативу депутата з його блоку, яку в подальшому Президент почав підтримувати) — створення антикорупційних палат, то це затягнеться на роки. А до того часу залишаться ті само судді, тільки частина з них спеціалізуватиметься на антикорупційних справах. А більшість антикорупційних справ як лежать у судах зараз, так, вочевидь, і надалі там лежатимуть.
Ідея, що кожен суд буде антикорупційним, — прекрасна, але вона зі сфери популізму. Звичайно, хотілося б, щоби кожен суддя не брав хабарів, був доброчесним. Але, на жаль, планка доброчесності, яку поставили до кандидатів до Верховного Суду, не радує — вона надто низька. Досить м‘яка процедура була застосована до майбутніх суддів ВСУ.

Підготувала Юліана ШЕВЧУК.
Схема з офіційного сайту Національного антикорупційного бюро України.