Збереження та популяризація нематеріальної культурної спадщини народу як важливого фактора самоідентифікації в умовах сучасних гібридних війн — така основна тема Міжнародного семінару з обміну досвідом між науковцями та експертами з України й Естонії, що відбувся у стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка за підтримки Міністерства культури України і Посольства Естонської Республіки в Україні.
Відкриваючи форум, Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні Герт Антсу зазначив, що між двома нашими країнами дуже тісні політичні, економічні та культурні контакти. Одним із таких прикладів є співпраця Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та Естонського центру народної культури, зокрема у сфері збереження нематеріальної культурної спадщини, багато об’єктів якої, і в тій, і в іншій країні вже внесено до репрезентативного списку ЮНЕСКО.
Про досвід роботи із збереження національних надбань, до яких у Таллінні відносять національний одяг, кухню, пісні, традиції певних регіонів та деяких островів, хліб, баню і навіть українську писанку, мистецтво створення якої популярне серед діаспори, розповіла начальник департаменту підтримки програм Естонського центру народної культури Маргіт Сальмар. Вона зазначила, що в її країні є сім масштабних програм з підтримки національної культури. Численні етнофестивалі, майстерні, спілки рукоділля, любителів естонського театру чи народних танців і співів фінансуються з бюджету. Втім, і самі громади вчаться заробляти гроші, популяризуючи народні традиції. Майстриня Інгрід Кала з Товариства сетуського народного мистецтва розповіла, як її земляки це роблять на острові Сетумаа. Національна кухня та традиційне рукоділля стали тут туристичними цікавинками. «Важливо, щоб для приготування страв усе було зі свого саду й городу і щоб готувалося за старовинними рецептами», — каже вона. На острові вже традиційним став День частувань, коли мешканці запрошують туристів до своїх будинків скуштувати ту чи іншу страву, при цьому приправляють частування легендами та історіями зі свого життя. Популярним є текстиль ручної роботи із Сетумаа — тут виготовляють пальта, пледи, килими, народні костюми, які оздоблюють вишивкою і мереживом, теплі панчохи, пояси тощо. Більшість виробів виготовлено за технологією прабабусь, тож такі речі отримують товарний знак, на якому зазначено: «старовина». Якщо ж майстер щось змінює чи додає нові мотиви й візерунки — на його роботах з’являється знак «модерн». Витвори народного мистецтва з цього острова можна побачити в Талліннському і Тартуському музеях, а в народному строї від місцевих майстрів ходить навіть президент Естонії Керсті Кальюлайд.
Під час конференції відбулася демонстрація народних українських та естонських костюмів і прикрас. Своїм співом порадували присутніх фольклорний ансамбль села Луки Києво-Святошинського району «Червона калина» (на знімку) та представники громади Сетту (Естонія). Поліфонічний спів цих колективів уже внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
У програмі семінару також ознайомлення з роботою кролевецьких майстрів із Сумщини, ткані рушники яких перегукуються з мотивами естонських рушників. Дотичність традицій двох народів стане темою нових досліджень науковців. Адже, як зазначила Олена Івановська, доктор філологічних наук, завідувач кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, що виступив одним із організаторів форуму, «зміцнення культурного фронту важливе для перемоги».
Світлана ЧОРНА.
Фото автора.
