Нещодавно виповнилося 50 років Маневицькому краєзнавчому музею. Подія нібито місцевого значення, але вона набуває міжнародного масштабу — завдяки авторитету цього закладу серед фахівців і обсягам його роботи. На ювілей прибули делегації із США, Ізраїлю, Канади, музейники Чигирина, Острога, Рівного, багатьох інших міст України.
Гордість — рушій прогресу
Його народження свого часу приурочили до ювілею «великого жовтня». А поштовхом для цього, як пригадує один із фундаторів музею Іван Миткалик, стало відкриття влітку 1967-го Музею партизанської слави в урочищі Лопатень Ківерцівського району.
Тамтешні керівники присоромили своїх колег з Маневицького району, мовляв, вам слабо створити щось схоже! Зіграли здорові амбіції. Тодішній голова райради Микола Остапець і перший секретар райкому партії Іван Пустюльга вирішили: музею в районі бути! Під свою відповідальність вони лише за чотири місяці звели одноповерховий будинок, організували збір експонатів у селах району і вже 5 листопада того ж року відкрили Маневицький краєзнавчий музей. Хто зна, що було б далі, якби не ентузіаст Семен Лахновський, колишній партизан, який і став першим директором закладу на громадських засадах. 1968-го музей отримав звання «народний». 1977 року він переїхав у нове двоповерхове приміщення на вулиці Незалежності, 22. Експозицію розгорнули у восьми залах. Сьогодні тут представлено історію поліського краю від найдавніших часів до сьогодення.
Від 1986-го музей очолює Петро Хомич (на знімку). Його сміливості та працьовитості можна позаздрити. Іноді береться за неймовірно масштабну роботу. Чого вартий піднятий у 2015 році з дна річки Стир човен-довбанка завдовжки понад дванадцять метрів (ймовірно, XIV—XV ст.). Саме Петро Хомич чимало зусиль доклав до його порятунку і організації Міжнародного центру з його вивчення та збереження, а в перспективі створення Музею одного експоната.
Маневицький музей став справжнім культурно-освітнім, науково-дослідницьким та туристично-екскурсійним центром. У його фондах 12 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури Полісся. На його базі проводять міжнародні, всеукраїнські, регіональні науково-практичні конференції. Музей втілив у життя цікаві проекти: «Перша світова війна на Волинському Поліссі», «Земля моя — земля моїх батьків». За останній із них маневицькому музею присудили І місце 2015 року на IV Всеукраїнському музейному фестивалі в Дніпропетровську, у конкурсі «Втілення музейних програм, акцій, заходів».
Про тих, кого нема
У рамках відзначення ювілею 2 листопада у Волинському краєзнавчому музеї відбулася презентація проекту міжнародної організації «Українсько-єврейська зустріч». Завдяки співпраці з єврейською діаспорою в США вдалося поповнити колекцію музею в Маневичах новими експонатами, зокрема фотографіями з побуту єврейської довоєнної громади. Ще 2013-го тут організували міжнародну конференцію, присвячену долі євреїв на Волині. А поштовхом до цієї співпраці стало знайомство директора маневицького музею Петра Хомича з Джойлом С’юзелом, який приїхав на Волинь із США, щоб відвідати землю, де народився та виріс його батько.
— У довоєнних Маневичах мешкало чотири тисячі євреїв, із них до закінчення війни дожили лише 160. Наймасовіше знищення припало на 5 вересня 1942 року, коли розстріляли три тисячі євреїв. Одним із тих 160, хто вижив, був мій батько... 2010-го я разом із 22-літнім сином приїхав до нашого родинного коріння — до Маневичів, Рафалівки та Рожищ, щоб вшанувати мертвих і дізнатися більше про їхнє життя до війни, — розповів Джойл С’юзел. Він також пригадав, що тоді Петро Хомич попросив його посприяти у створенні в Маневицькому краєзнавчому музеї спеціальної виставки про довоєнне життя містечка.
— Сподіваюся, що стенди, які ми створили, експонуватимуться у Маневичах довго, щоб ми ніколи не забували про трагедію, що сталася понад 70 літ тому, — сказав Джойл С’юзел. До речі, саме він — автор міжнародного проекту «Моя земля — земля моїх батьків».
Проекти спільної пам’яті
3—4 листопада в райцентрі відбулася міжнародна конференція «Маневицький краєзнавчий музей — осередок історії та культури», де виступали експерти із США, Канади, Ізраїлю, України. Тут відбулася презентація проектів міжнародної організації «Українсько-єврейська зустріч», яку провела професор історії євреїв Східної Європи, співдиректор приватно заснованої однойменної багатонаціональної організації Алті Родал із Канади. Нині УЄЗ розробляє виставку для показу в Королівському музеї Онтаріо в Торонто, а також започатковує доставку експозиційних матеріалів про українсько-єврейську історію та культуру до музеїв в Україні.
Представник центру Єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі Анна Березіна презентувала на конференції двотомник «Синагоги в Україні: Волинь».
Ця книга — про 39 існуючих і 302 зниклі синагоги. Про свій досвід відновлення однієї із найстаріших в Україні Острозької синагоги і єврейських кладовищ розповів директор реставраційно-будівельної фірми «Вежа», депутат міськради Острога Григорій Аршинов.
Завершилася конференція урочистою академією «50 славних літ».
Фото автора.
