Два роки працює над створенням модуля мобільного шпиталю Олег Качуровський з Вінниччини. Його син, військовий хірург, з перших днів — у АТО. Пройшов гарячі точки. Батько наслухався, як непросто надавати допомогу пораненим у наметах, і взявся за нелегку справу. Чи реально поза заводськими умовами виготовити модуль мобільного шпиталю?
Таким буде мобільний шпиталь, над яким працює Олег Качуровський з волонтерами й благодійниками.
Фото Віктора СКРИПНИКА і Олега КАЧУРОВСЬКОГО.
Мало хто вірить, що 64-річному чоловікові із села Снітків Мурованокуриловецького району вдасться здійснити задумане. Кажуть, нереально виготовити модуль в умовах сільської місцевості. Зате син анітрохи не сумнівається в тому, що батькові все вдасться. Підполковник Юрій Качуровський нині заступник начальника Харківського військового госпіталю. У зоні АТО очолював 61-й військово-польовий шпиталь. Син добре знає здібності батька. У Качуровського-старшого, інженера за фахом, — немалий досвід і гарний багаж знань. Крім того, йому допомагає немало людей. Модуль створюють зусиллями волонтерів і на пожертви благодійників. Свій внесок зробили, зокрема, науковці. Детальніше про важливу справу «Голос України» дізнався в Олега Качуровського.
Допомагає стажер компанії «Боїнг»
Проектну документацію виготовили науковці Національного університету біоресурсів і природокористування (цей виш свого часу закінчував пан Олег, тоді він мав назву Українська сільськогосподарська академія). Замовило документацію фермерське господарство «Бонус» Мурованокуриловецького району.
— Без документів наш задум не матиме жодної перспективи, — наголошує Олег Качуровський. — Колишні однокурсники, знайомі, з якими навчався, підтримали ідею. Нам вдалося переконати ректора університету Станіслава Ніколаєнка, він видав наказ про розробку проектної документації на виготовлення експериментального зразка мобільного хірургічно-реабілітаційного комплексу. На безоплатній основі. Хоча до останнього часу ректор не вірив у реальність задуму. Його зневіру Качуровський похитнув під час останньої зустрічі.
Передостанній тиждень грудня пан Олег провів у Києві — у своїй колишній альма-матер. За два роки таких поїздок було стільки, що й не злічити. Над модулем працює факультет конструювання та дизайну. Куратором є заступник декана Олег Марус. До роботи залучені також професор, завідувач кафедри В’ячеслав Ловейкін, кандидат технічних наук, доцент В’ячеслав Рибалко. Допомагає в роботі й декан, кандидат технічних наук Зіновій Ружило. Охоче долучаються до справи студенти. Пан
Качуровський розповів про одного з найактивніших. Це Павло Приходько. Хлопець переміг на всеукраїнському конкурсі з конструювання та дизайну сільськогосподарських машин. Отримав нагороду — поїздку на стажування в компанії «Боїнг».
— Давайте зробимо наш шпиталь літаючим, — жартує інколи Павло, спілкуючись з паном Качуровським.
Під час зустрічі з ректором Станіславом Ніколаєнком гість з Вінниччини продемонстрував не тільки фото, а й фрагмент відео, як розкладаються й складаються стіни модуля. Робиться це за допомогою домкратів, інших механізмів.
Крім столичних науковців, до розробки модуля долучилися викладачі факультету машинобудування і транспорту Вінницького національного технічного університету.
— Вісім разів за час роботи змінювали технологію конструкції, — наголошує Олег Качуровський. — Шукали оптимальний варіант. Тепер сміливо можна стверджувати, що наш модуль є власною розробкою українських науковців.
За два роки — жодної крадіжки металу
16 грудня 2014-го Олег Качуровський здійснив першу операцію в роботі над модулем. Власноруч за допомогою зварювального апарату виконав, як він каже, першу різь. Працює в приміщенні фермерського господарства «Стріла» у рідному селі Снітків.
Керівник господарства Віктор Гора надав місце. Він також виділив значну частину металу. Допомагають працівники господарства. Як на роботу, приходить у цех Качуровський.
— За два роки з цеху ніхто не вкрав навіть шматка металу, — каже співрозмовник. — Це мене до сліз вразило! Бо живу в селі, знаю, як тут підбирають усе, що можна підібрати. Односельці усвідомлюють, що робимо госпіталь для поранених. Не тільки не беруть, а токарі, слюсарі приходять і допомагають.
У Сніткові, як і в навколишніх селах, вірять, що Качуровський зробить діло, за яке взявся. Чому? Бо знають, що в нього руки до техніки лежать. Він переобладнує карбюраторні двигуни на дизельні. До цієї роботи його кличуть із різних господарств району. Одне з останніх його ноу-хау — зміна блокування коліс у тракторі МТЗ-80. Каже, умільці вдосконалюють розробки заводських інженерів.
Хто підтримує
За словами Олега Качуровського, за час роботи над мобільним шпиталем він виготовив 8,5 тисячі деталей. Залишилося ще півтори тисячі. Багато допомогли токарі із сусідніх господарств. Наприклад, на підприємстві «Регіна» майстри виточили 300 завіс.
На заводі «Маяк» у Вінниці зробили понад сотню шестерень.
Коштами й матеріалами підтримали фермерські господарства району — «Стріла» села Снітків (керівник Віктор Гора), «Бонус» села Морозівка (Олександр Чорний), «Вищеольчедаївське» села Обухів (Володимир Дмитрук), «Мурованокуриловецьке» (Микола Шальвінський), підприємство «Вінницяобленерго», депутат облради Володимир Іжевський.
— Я не хотів поширювати інформацію про нашу волонтерську справу доти, доки не було що показати, — зазначає Олег Качуровський. — Нині роботи виконані майже на 80 відсотків. Ще два-три місяці, дасть Бог, завершимо все й випробуємо модуль на предмет складання і розкладання, підняття домкратами.
На авто потрібно 50 тисяч доларів
А далі знадобляться кошти на придбання автомобіля підвищеної прохідності. Вибір зупинили на марці КрАЗ. На такому авто базуватиметься модуль. Машину вже виділили. Щоправда, не безплатно. Треба буде зібрати 50 тисяч доларів, щоб викупити.
Про роботу вінницьких волонтерів знають у Міноборони. У Качуровського є лист з військового відомства про надання згоди на роботу над модулем і виділення автомобіля. Обізнаний зі справою й директор Вінницького військового заводу Микола Чумак.
— Такі модулі можна надалі робити на нашому військовому підприємстві, — наголошує Олег Качуровський. — Маю попередню домовленість про надання допомоги заводчанами на завершальній стадії роботи над модулем.
Яким буде лікарський модуль?
За словами Олега Качуровського, шпиталь складатиметься із трьох окремих модулів — доопераційного, операційного і післяопераційного. Розрахований на встановлення двох операційних столів. Забезпечується автономним електропостачання й опаленням, а також системою кондиціювання. У складеному вигляді матиме площу 12 м2, у розгорнутому — понад 35 м2. Час розгортання — півтори години (наметовий шпиталь обладнують протягом трьох годин). Підніматиметься домкратами на висоту, що дає змогу під’їхати (заднім ходом) автомобілю. Після цього його опускатимуть на шасі (автомобіль без кузова).
— Ми знаємо, що в Міноборони є концепція розробки мобільних шпиталів, — каже Олег Качуровський. — Так само відомо, що дехто вже працює, як і ми. Утім, наша розробка є кращою й дешевшою. Наприклад, одне з підприємств виготовило цільний шпиталь вагою 25 тонн. Наш завважки 8 тонн і матиме більшу площу.
